Page 10 - 4293
P. 10

habilĭtas [габілітас] – придатність
                       k  вживається  для  позначення  звука  [к]  і  трапляється  у  небагатьох  словах,
                  запозичених з інших мов:
                       kinesis [кінезіс] – рух
                       Karphago, ĭnis, f [карфаґо] – Карфаген
                       l вимовляється м’яко як український [ль]:
                       lapis [ляпіс] – камінь
                       lac [ляк] – молоко
                       s вимовляється у більшості випадків як український [с]:
                       subsidium [субсідіум] – допомога, підтримка, субсидія
                       sequester [секвестер] – посередник
                       sal [саль] – сіль
                       Але! У середині слова між двома голосними (в інтервокальній позиції) або між
                  голосним  з  одного  боку  і  приголосним  m  або  n  –  з  іншого,  s  вимовляється  як
                  український [з]: petrōsus [петрозус] – кам’янистий;  lusor [люзор] – співець;  neoplasma
                  [неоплазма] – новоутворення.
                       Nota  bene!  S,  що  стоїть  після  префікса  на  початку  кореня,  вимовляється  як
                  український звук [с]: designatio [десіґнаціо] – позначення; consistentia [консістенціа] –
                  консистенція.  Проте  у  префіксах  dys-,  des-,  ex-  s  перед  голосним  читається  як  [з]:
                  dysenteria  [дізентеріа]  –  дизентерія;  desinfectio  [дезінфекціо]  –  дезінфекція;  exaltatio
                  [екзальтаціо] – радісне збудження.
                       x відповідає українським буквосполученням [кс] і [кз]: radix [радікс] – корінь; lex
                  [лєкс] – закон. На початку слова між голосними x вимовляється як [кз]: exĭtus [екзітус]
                  – кінець; exemplum [екземплюм] – приклад.
                       z вимовляється як український [з] і трапляється у словах грецького походження:
                  zona  [зона]  –  зона;  zodiācus  [зодіакус]  –  зодіак.  У  словах  негрецького  походження  z
                  читається як [ц]: zincum [цінкум] – цинк.
                                                       Буквосполучення з h
                       ch → [х]: charta [харта] – карта, папір
                       ph → [ф]: philosophia [фільозофіа] – філософія
                       rh → [р]: rhombus [ромбус] – ромб
                       th → [т]: theoria [теоріа] – теорія
                       sch → [сх]: schola [схоля] – школа
                                                 Буквосполучення з ngu, qu, su, ti
                       ngu перед голосним вимовляється як [нґв], перед приголосним – [нґу]:
                       lingua [лінґва] – мова
                       pinguis [пінґвіс] – жирний
                       angŭlus [анґулюс] – кут
                       singulāris [сінґуляріс] – окремий, однина
                       qu вимовляється як [кв] перед наступним голосним:
                       qualificatio [кваліфікаціо] – ступінь і вид професійної підготовки
                       quorum  [кворум]  –  кількість  присутніх  на  зборах,  достатня  для  визнання  зборів
                  правочинними
                       su перед голосним вимовляється як [св], перед приголосним – [су]:
                       consuetŭdo [консветудо] – звичка
                       suavis [свавіс] – приємний
                       summa [сумма] – сума, підсумок
                       substantia [субстанціа] – суть, речовина, матерія
                       ti перед наступним голосним вимовляється як [ці]:
                       lectio [лєкціо] – читання, вибір





                                                               9
   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15