Page 7 - 4293

Після падіння Римської імперії починається період середньовічної латини (VІ –
ХІІ ст.), яка стає у країнах Європи мовою католицької церкви, школи, судочинства та
дипломатії.
В епоху Відродження (ХІV – ХVІ ст.) її представники намагалися відновити
гуманістичні традиції античного світу. Гуманісти знову звернулися до латинської мови,
яка поступово перетворювалася на міжнародну мову науки. Нею писали свої твори
Еразм Ротердамський (голландський філософ), Томас Мор (англійський письменник,
автор роману “Утопія”), Джордано Бруно (італійський вчений).
Статус міжнародної мови науки остаточно закріплюється за латиною у Новий час
(ХVІІ – ХVІІІ ст.). Латина стала мовою, яка об’єднувала вчених усієї Європи: нею
листувалися, проводили дискусії, захищали дисертації, видавали наукові праці.
Латиною велося викладання в усіх університетах Європи.
Помітну роль відігравала латинська мова на українських землях. Нею
користувалися ще з часів Галицько-Волинського князівства. У першій половині ХІV ст.
у Галичині з’являються перші акти внутрішнього обігу, написані латинською мовою.
Це так звана актова латина, яка хронолгічно охоплює період від 20-х років ХІV ст. до
останньої третини ХVІІІ ст. Культурна переорієнтація на західноєвропейські освітні
принципи, здійснена в Україні наприкінці ХVІ ст., сприяла інтенсивному поширенню
латини у шкільній практиці. Найважливіші збережені пам’ятки шкільного обігу,
написані латинською мовою, пов’язані із Києво-Моглянською академією. До нас
дійшло майже 200 рукописних філософських курсів і майже стільки ж курсів поетики
та риторики ХVІІ – ХVІІІ ст., складених чи законспектованих латинською мовою. Цією
мовою було написано важливі політичні документи, зокрема Нерчинський договір 1689
року. Б. Хмельницький, І. Мазепа та інші політичні діячі України часто листувалися з
іноземцями латинською мовою.
Такі важливі риси латинської мови, як лаконічність та точність, зробили її
незамінним джерелом формування наукової термінології у різних дисциплінах,
оскільки терміни національного походження часто поступаються латинським у
стислості позначення та у можливості творення похідних слів.
В інтернаціональному словниковому фонді багатьох мов світу значне місце
посідають латинізми. Найбільше їх у романських мовах: у французькій – 80-90 %, в
італійській – 70-80 %. З германських мов найбільше їх у англійській – до 75 %. Варто
зауважити, що із 20 тисяч найуживаніших слів англійської мови – 10 400 латинського
походження.
У наш час знання латинської мови потрібне спеціалістам різних галузей науки,
оскільки соціально-політичні, філологічні, математичні, технічні, медичні, юридичні та
інші наукові терміни походять переважно з латинської. Лексичними запозиченнями чи
словотвірними елементами з латинської і грецької мов рясніє кожна мова, серед них і
українська, порівняймо: календар, конспект, професор, доцент, асистент, студент,
факультет, університет, ефект, атестат, стандарт, прогрес, траєкторія, конгрес,
інфляція, девальвація, суб’єкт, синус, косинус, фінал та ін.
Значення латинської мови багатогранне. Стародавній Рим залишив людству
велику скарбницю художньої і наукової літератури. Афоризми латинських авторів,
прислів’я і вислови служать джерелом цитат для ораторів і письменників, учених і
державних діячів, журналістів і дипломатів. Наприклад: Homo locum ornat, non homĭnem
locus – Людина прикрашає місце, а не місце людину; Mala herba cito crescit – Погана
трава швидко росте тощо.
Отже, латинська мова має велике ужиткове застосування у різних ділянках науки.
Саме тут доречно навести вислів видатного римського оратора і письменника

6