Page 9 - 4275

Соціальний діалог, згідно з законом, – процес визначення та
зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття
узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють
інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і
органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації
державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових,
соціальних, економічних відносин.
Соціальний діалог згідно з законом здійснюється на таких

основних принципах:
1) законності та верховенства права;
2) репрезентативності і правоможності сторін та їх
представників;
3) незалежності та рівноправності сторін;

4) конструктивності та взаємодії;
5) добровільності та прийняття реальних зобов'язань;
6) взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;
7) обов'язковості розгляду пропозицій сторін;
8) пріоритету узгоджувальних процедур;
9) відкритості та гласності;
10) обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей;

11) відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.
Соціальний діалог здійснюється на наступних рівнях на
тристоронній або двосторонній основі:
1) національному;
2) галузевому;
3) територіальному;

4) локальному (підприємство, установа, організація).
До сторін соціального діалогу належать:
1) на національному рівні - профспілкова сторона,
суб'єктами якої є об'єднання професійних спілок, які мають статус
всеукраїнських; сторона роботодавців, суб'єктами якої є об'єднання
організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських; сторона
органів виконавчої влади, суб'єктом якої є Кабінет Міністрів

України;
2) на галузевому рівні - профспілкова сторона, суб'єктами якої
є всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, що діють у межах
певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона
роботодавців, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання організацій
роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів

9