Page 99 - 4264

факторів реалізувалося у формулі
1
Т  , (3.17)
1
3 г D  1  p
r 
alp

де Є - число, яке змінюється в межах від 2 до 3 залежно від форми пор, a -
радіус пор, r - віддаль між спінами.
Відповідно до формули (3.17) зниження ядерної намагніченості залежно
від часу поляризації відбувається за експоненціальним законом:

 3 Є D( 1 p) 
 r t 
 alp 
F t( )  e   . (3.18)
Коефіцієнт самодифузії D, а також l і p необхідно визначати
спеціальними дослідженнями. Автори [33, 41] пропонують виразити T 1 через
тиск капілярного насичення ртуттю, а виходячи з того, що тиск P с пов’язаний
оберненою залежністю з радіусом пор маємо імперичний вираз:

1
CP  , (3.19)
c
a
де C - коефіцієнт пропорційності.
На основі формул (3.18) і (3.19) запропонований вираз, у якому закон
розпаду вектора ядерної намагніченості в часі, виражається через тиск P с:

t)
F(  e  r (  Г Pc t ) , (3.20)
де

3 ЄD  1  p
Г  , (3.21)
alp

Г - коефіцієнт розпаду вектора ядерної намагніченості середовища.
Для неоднорідних за розмірами пор порід функція релаксації набуває
вигляду:

n
F( t)   i e  r(  Г Pc t ) , (3.22)
S
 i 0
де S i - доля загального об’єму пор i-ої групи.
Коефіцієнт Г визначається експериментально на основі зіставлення
кривої капілярного насичення породи ртуттю і кривої вимірів часу зміни
вектора ядерної намагніченості. Таким чином, авторам вдалося визначити
коефіцієнт Г на фарфорових моделях і встановити, що величина його
-4
2
2
-4
змінюється в межах від 92*10 кгс/см до 310*10 кгс/см . Отже, оцінювання
розмірів пор породи зводиться до виконання таких операцій:
а) отримання експериментальної залежності F(t);
б) підбір такої величини P с, за якої вираз (3.20) надійно апроксимує
залежність F(t);

98