Page 98 - 4264

характеристик, які визначають колекторські властивості порід. Однак
визначення структури порового простору є досить трудомісткою процедурою
як з точки зору технології, так і з огляду на екобезпеку. Універсальним методом
визначення розміру пор та їхнього розподілу в породі в даний час є ртутна
порометрія. В цьому методі висушений зразок керну, повністю насичується
ртуттю. Закачування ртуті здійснюється при постійному контролі кількості
ртуті в зразку та тиску, який при цьому витримується. За отриманими даними
будується крива залежності тиску насичення від вмісту ртуті в зразку. За
характером цієї кривої можна судити про співвідношення об’ємів пор різного
розміру в зразках, що досліджуються [39]. Однак спосіб капілярного витіснення
є достатньо складним і вимагає значних затрат часу та додержання особливих
вимог до техніки безпеки робіт. У зв’язку з цим, метод ртутної порометрії
використовують досить рідко в лабораторних дослідженнях і зовсім, не
використовують для масових експресних досліджень зразків керну з метою
визначення запасів нафти і газу. Враховуючи той факт, що в останні роки
скоротились обсяги буріння, а відповідно скоротився винос керну, значна увага
стала приділятися експресним методам дослідження керну, шламу та пластових
флюїдів. Найбільш перспективним методом вивчення структури порового
простору є спосіб, який базується на вимірюванні коефіцієнта самодифузії
рідини в поровому просторі породи. Вирішення цієї задачі стає можливим при
використанні імпульсного ядерно-магнітного релаксатора з градієнтом
магнітного поля. У роботі [40] наводиться теоретичне і методичне обгрунту-
вання визначення розміру пор, встановлення їхнього розподілу в породі.
Основні труднощі використання цього способу обумовлені складною будовою
апаратурного забезпечення. Окрім цього, вимірювання в релаксометрах такого
типу здійснюються в сильному магнітному полі, а створити такі умови можна
тільки для зразків малих розмірів. Все це знижує ефективність досліджень
порід складно-побудованих геологічних розрізів, у яких спостерігається значна
неоднорідність порового простору.
У зв’язку з викладеним вище виникає необхідність розроблення таких
способів оцінювання розподілу пор за розмірами в гірських породах, які
дозволили б використовувати прості ядерно-магнітні релаксометри типу
АОКС-1 без градієнта магнітного поля. Використання таких релаксометрів
забезпечує роботу їх в магнітному полі Землі, або в стаціонарному магнітному
полі, що перевищуює поле Землі в 10-20 разів. У роботах вчених Д. Робінсона і
С. Сентурія [33, 34, 41] наведено один із підходів до оцінки розміру пор зразків
великих розмірів. За результатами ядерно-магнітного каротажу автори,
способом моделювання насичення фарфорових зразків пластовими флюїдами,
розраховували їхній зв’язок із релаксаційними характеристиками. Згідно з
отриманими результатами було встановлено, що час поздовжньої релаксації в
пористому середовищі зразків T 1 пов’язаний з часом релаксації рідини у
вільному об’ємі T 1, довжиною вільного пробігу молекули в рідині l, розміром
пори та ймовірністю (1-p) релаксації протонів на границі рідини і твердого тіла,
коефіцієнтом самодифузії D = 2/t, де t - час поляризації. Врахування всіх цих

97