Page 100 - 4264

в) визначення радіуса пор із використанням формули (3.19).
Як видно із наведеного вище, методика Дж. Д. Лорена і Дж. Д. Робінсона
дозволяє визначати структуру порового простору зразків порід різних розмірів
у полі Землі або в стаціонарному магнітному полі релаксатором типу АОКС-1.
Однак ця методика має ряд недоліків, основним із яких є необхідність
використання коефіцієнта Г, величина якого коливається в широких межах,
навіть для фарфорових моделей. Очевидно, що для реальних гірських порід
коефіцієнт Г може змінюватися в більш широких межах. Іншими словами, для
отримання статистично обґрунтованих величин коефіцієнта Г, необхідно
поставити експериментальні дослідження зв’язку капілярного насичення
ртуттю для зразків порід різного типу з часом зміни вектора ядерно-магнітної
намагніченності.
Для вирішення поставленої задачі проведено роботи щодо виявлення
можливості оцінки розподілу пор у породі за розмірами, без застосування
методу ртутної порометрії. Один із таких підходів базується на теоретичних
положеннях, наведених вище. У цьому випадку, виходячи з формули (3.17)
встановлено залежність поздовжнього часу релаксації, який вимірюється при
вивченні зразків, від розмірів пор і часу поздовжньої релаксації вільної води
(T 1в.в). Враховуючи це, маємо:

1 1 3 ЄD 1(  Р )
  с . (3.23)
Т Т alp
1 1 в. в.
Якщо підставити в формулу (3.23) значення величини Є, D, P С і l, які
відомі із літературних джерел, то отримаємо вираз для визначення пор гірських
порід:

, 1 497
  . (3.24)
1 1

T T
1 1в .в .
За встановленою залежностю будується графік, який дозволяє експресно
за відомим часом поздовжньої релаксації T 1 і поздовжнім часом релаксації
вільної води визначити розмір пор гірської породи.

3.5 Зв’язок часу поздовжньої релаксації Т 1 флюїду з коефіцієнтом
проникності К пр гірських порід

Встановлення зв’язку між коефіцієнтом проникності гірських порід та їх
ядерно-магнітними властивостями є важливою геофізичною і петрофізичною
задачею. Можливість визначення коефіцієнта проникності K пр за величиною
загальної і ефективної пористості показана в роботах багатьох авторів [38, 42,
43, 44] і представлена у вигляді формули

k l D 2
K  п , (3.25)
пр еф 2
 k 
f 1   п  Т
  з
 k п 
99