Page 73 - 4264

інтервали геологічного розрізу дозволили встановити наявність пісковиків
зеленого кольору, середня пористість яких рівна (15,1–20,5) %. Із мінералів, що
входять до складу матриці породи, в основному переважають хлорити, бувають
зерна циркону, турмаліну, а також відмічено одиничні прояви глауконіту.
Середня об’ємна глинистість цих пісковиків складає 4,8 %. При випробовуванні
3
3
виділених колекторів, отримано приток газу з дебітом 31*10 м / добу.

Рисунок 2.12 – Виділення пластів колекторів гельветських відкладів за
даними електрометрії, радіометрії гамма-спектрометрії

2.12 Методика визначення пористості складнопобудованих порід-
колекторів за результатами радіоактивних та акустичних досліджень

В основі розроблення методики визначення базового ємнісного
параметру коефіцієнту пористості, лежить комплексний підхід, який
узагальнює лабораторні та свердловинні петрофізичні і геофізичні дослідження,
а також математичне моделювання петрофізичних взаємозв’язків.
Для досягнення поставленої мети необхідно зібрати геолого-геофізичний
матеріал, провести його інтерпретацію та виконати узагальнення отриманих
результатів у процесі свердловинних геофізичних досліджень.
Аналіз функціональних способів визначення коефіцієнту пористості
дозволив виявити, як їх переваги, так і недоліки. Найбільш радикальними
геофізичними методами, що дозволяють достовірно оцінити ємнісні параметри
на наш погляд є акустичний і радіоактивний каротажі. В геологічних розрізах із
тонкошаровою будовою виникають труднощі під час інтерпретації результатів
акустичного каротажу, що обумовлені різкою зміною границь розділу різних за
фізичними властивостями середовищ. Використання рівняння Віллі-Грегорі, в
цьому випадку, не дозволяє отримати достовірну величину коефіцієнта

72