Page 21 - 4264
P. 21

-2
            (6,59810 ,  або  4,00226  атомної  одиниці)  і  характеризується  подвійним
                                               -10
            електричним зарядом 9,5410  електростатичних одиниць.
                    Бета-промені  –  потік  електронів  і  позитронів  масою  0,903510               27    г  і
            електричним зарядом, рівним одиниці.
                    При  проходженні  через  середовище  -промені  взаємодіють  не  тільки  з

            електронними орбітами атомів, але й з їх ядрами.
                    Відповідно енергія -променів витрачається на іонізацію атомів, а також
            на їх збудження.
                    Гамма-випромінювання                представляє          собою        високочастотне
            електромагнітне  випромінювання,  яке  має  таку  ж  природу,  що  і  радіохвилі,
            світло, рентгенівське випромінювання, і відрізняється від них тільки частотою
                        18
                              -1
            2,4210  сек . Швидкість розповсюдження гамма-променів постійна і рівна
            швидкості світла с = 300000 м / сек., а енергія Е  визначається частотою:

                                                                         E      h  ,                                                     (1.19)
                                                        
                                                                 -34
            де h – стала Планка, яка рівна 6,6260695710  Дж / с;   – частота коливань.
                                                                                                      6
                    Для гамма-квантів, енергія яких не перевищує 10 МеВ (1 МеВ = 10  еВ),
            основними є три види взаємодії:
                    –     фотоелектронне поглинання (фотоефект);
                    –     комптонівське розсіювання (комптонефект);
                    –     утворення електрон-позитронних пар (ефект утворення пар).
                    При  фотоефекті  вся  енергія  гамма-квантів    h  передається  одному  із
            електронів  орбіт  атома,  при  цьому  електрон  отримує  кінетичну  енергію  Е к,
            рівну початковій енергії гамма-випромінювання за мінусом енергії зв’язку (E з)

            електрона  у  атомі  на  і-й  орбіті:               E   (h   I  )  і  далі  поширюється
                                                                 K          i
            перпендикулярно до початкового напрямку руху гамма-променя.
                    Процес  фотоелектричного  поглинання  гамма-квантів  супроводжується
            випусканням характеристичного рентгенівського випромінювання і вторинних
            електронів.
                    Ймовірність фотоелектричного поглинання гамма-квантів залежить від їх
            енергії h і порядкового номера Z.
                    Із  збільшенням  енергії  гамма-квантів  ймовірність  фотоефекту  різко
            зменшується, а з підвищенням порядкового номера речовини зростає.
                    Якщо фотоефект не залежав від енергії, середня енергія квантів завдяки
            комптонівському  розсіюванню  зменшувалася  б  із  збільшенням  відстані  від
            джерела.  Але  інтенсивне  фотоелектричне  поглинання  м’яких  за  енергією
            гамма-квантів  приводить  до  встановлення  (починаючи  з  деякої  відстані)
            рівноважного  енергетичного  спектру,  який  не  змінюється  із  збільшенням
            відстані  до  ядра  атома.  Спектр  гамма-випромінювання  залежить  від
            ефективного  атомного  номера  Z еф  середовища,  а  окремі  фрагменти
            енергетичного спектру – також від вмісту певних елементів. Чим вищі Z еф,   тим
            більша інтенсивність фотоефекту, ширша область його переважання і тим менше
            м’яких гамма-квантів у спектрі (рис. 1.1).

                                                           21
   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26