Page 62 - 4262

амплітуда яких часто менша постійної компоненти. Фізична
природа та структура локального поля часто може бути
встановлена.
Регіональне поле є по суті нестаціонарним змінним
полем, особливо в періоди електромагнітних збуджень; у
спокійні періоди воно носить характер незатухаючих
коливань із більш чи менш витриманою повторюваністю за
формою в різні інтервали часу.
Маючи на увазі, що спостереження
електротелуричного поля проводяться головним чином на
граничній поверхні земля – повітря, будемо розглядати далі у
цьому розділі тільки телуричне поверхневе поле земної кори і
описувати його векторами E , j (дотичними до земної
поверхні), які неперервно змінюються за своєю величиною та
напрямком.
Телуричні струми, які циркулюють всюди в земній
корі, у «спокійні» періоди витримують у середньому відносно
стійкий режим, і виявляється, що густина телуричних струмів
для різних ділянок земної поверхні приблизно одинакова –
2
близько j  2 A км .
Приймаючи середнє значення опору  поверхневого
шару земної кори для континентів - близько 10  2 Oм  км , а
для океанів - близько 2 10  4 Oм  км , маємо відповідно
Е конт  20 мB км ; Е океан  4 , 0 мB км .
Вказані значення величин континентального та
океанічного полів украй орієнтовні, оскільки насправді
густина струму j та провідність твердої та рідкої оболонок 
значно зменшуються на земній поверхні. Наприклад,
спостереження в різних пунктах земної поверхні показують,
що величина телуричного поля досягає в «спокійні» дні таких
значень ( мB км): Павловськ – 60, Софія – 10, Тортоза – 200,
Ватереє – 5, Скараби-Зунд – 600, а в періоди збудження воно
3
4
доходить до 10 – 10 .
Узагалі інтенсивність телуричних струмів зростає від
низьких широт до високих. На низьких і середніх широтах
напруженість телуричного поля E , як правило, не перевищує
десятків і рідко одиниць мілівольт на кілометр. У полярних

62