Page 64 - 4262

північної півкулі; вісім таких самих замкнутих систем
знаходяться в південній півкулі (рис. 2.5).
Оскільки телуричне поле безперервно змінюється в
часі, то вся ця структура відноситься до визначеного часу -
H
18 ; за час добового періоду телуричне поле за величиною та
напрямком в кожній точці зазнає повний цикл варіацій.
Добовий просторово-часовий хід струмових систем
прямує за відносним рухом Сонця таким чином, що вісім із
них перебувають в денній зоні, а решту вісім – у нічній. Денні
струмові системи в помірних зонах більш інтенсивні, ніж
нічні струмові системи. Протягом року також спостерігається
зміна інтенсивності телуричного поля; у зимові сезони воно
знижується, а в літні сезони зростає.
Описана структура телуричного поля є широкою
екстраполяцією даних спостережень за надзвичайно рідкою
сіткою станцій, і тому наскільки вона відображає дійсний стан
поля, сказати важко. Між іншим мати дійсну карту
телуричного поля Землі досить важливо тому, що телуричне
поле Землі пов’язане з її змінним магнітним полем, зі
структурою верхніх шарів кори, впливає на лінії зв’язку та
радіопередач і на пошукові дослідження кори активними
методами. Наявність карти телуричного поля Землі пролило б
більше світла на природу її змінного електромагнітного поля.

2.4.2 Добові варіації електротелуричного поля

Не обговорюючи всі варіації електротелуричного поля,
розглянемо тут найбільш істотні та вивчені варіації, а саме: на
аналізі добових варіацій телуричного поля. Добовий хід
широтних  E і меридіальних  E компонент телуричного


поля для різних місць земної поверхні (рис. 2.6) дає достатнє
уявлення про середню часову поведінку телуричного поля за
добовий період. Як видно, всюди домінує подвійне коливання
для обох компонент з екстремальними значеннями приблизно
через 6 г. Фази коливань обох компонент в одних пунктах
співпадають, а в інших можуть бути протилежними.

64