Page 47 - 4262

-5
(10 СГС), і тому наявний такий зв’язок між середнім
нормальним полем і середньою поверхневою густиною:
E   130 B м .
on
Тоді, користуючись цими даними, легко знаходимо
2

9
середню густину   1 , 1  10 K м та електричний заряд
земної куліQ  7 , 5  10  5 K .

Чи є повний заряд Землі (земної кулі та атмосфери)
рівним чи не рівним нулю, до тепер фактично не встановлено.
Були висловлені припущення (Ерман, Пелтьє, Екснер), що
Земля має власний заряд; у даний час ця гіпотеза
відкидається, бо суперечить основним фактам атмосферної
електрики і приймається як вихідне положення, що власний
заряд Землі рівний нулю.
Приймаючи власний заряд Землі як світового тіла
рівним нулю, необхідно допустити існування позитивного
заряду атмосфери
Q   Q .

Найбільш просто, здавалося б, допустити, що додатний
заряд зосереджений у провідних верхніх шарах атмосфери –
іоносфері; тоді Землю можна розглядати у вигляді
зарядженого сферичного макроконденсатора з ємністю (  1)
a 2
C   , 0 05 Ф ,
h
0
де h - висота нижньої границі іоносфери 80 км.
0
У такому конденсаторі поле було б практично
однорідним і по режиму статичним. Якщо б спроба виглядала
саме так, то основна проблема атмосферної електрики –
збереження атмосферно-електричного поля (чи від’ємного
заряду Землі) – була б вирішена. Але така проста гіпотеза не
вкладається в рамки наявних фактів.
Перш за все, атмосфера є електрично провідною і якщо
взяти найменше значення провідності, то знаходимо для
нижнього шару атмосфери час релаксації   400 с . При
такому часі релаксації електрично-статичне поле повинно
зникнути практично за декілька хвилин. Значить, за своїм
режимом електричне поле атмосфери не може бути

47