Page 15 - 4241
P. 15
Моделювання логістичного ланцюга дозволяє визначити рівень виконання виробничої
програми на різних етапах виробничого процесу. Виробнича програма – це план випуску
продукції у розрізі, номенклатури і асортименту у кількісних і вартісних показниках.
Розробляється на основі попиту на продукцію та наявних виробничих потужностей. Залежно
від того, в якій кількості виробляється продукція, вибирається процес, при якому затрати на
виробництво будуть мінімальними.
Отримані підприємством матеріально-технічні ресурси повинні бути наданими
кожному з внутрішньовиробничих споживачів, хто замовляв їх у необхідному асортименті,
обсязі і в обумовлений строк. Саме тому виробнича логістика являє собою раціональну
організацію просування матеріальних потоків у межах кожного підприємства, починаючи з
приймальної площадки і закінчуючи збутовим складом, де накопичуються готові вироби.
Інтегрований АВС та ХУZ аналіз
Одним із методів оптимального використання дефіцитних ресурсів та їх розміщення
відповідно до найбільшої потреби є інтегрований АВС та XYZ – аналіз. АВС аналіз дозволяє
згрупувати матеріальні ресурси за їх вартісними та кількісними оцінками. Група А –
характеризується великою вартістю, група С – відносно низькою вартістю, група В займає
проміжне становище. Аналіз XYZ дає оцінку сталості споживання, тобто перервність чи
неперервність споживання.
Існує декілька підходів щодо класифікації сировини на основі АВС – аналізу. Зокрема,
в одному із них поділ прийнято здійснювати наступним чином. До класу А відносять об'єкти,
вартісна частка яких у загальній вартості складає біля 75 %, до класу В – об'єкти, вартісна
частка яких складає біля 20 % і до класу С – об'єкти, вартісна частка яких складає біля 5 %.
Відповідно класифікація з врахування кількісного критерію складатиме для групи А – 5 %,
для групи В – 20 % і для групи С – 75 %.
Для проведення АВС – аналізу необхідно: 1) встановити вартість кожної асортиментної
позиції; 2) розташувати товари за зменшенням вартості; 3) визначити кількісну і вартісну частку
кожної асортиментної позиції у загальному обсязі; 4) розбити товари на групи залежно від їх
кількісного і вартісного співвідношення. У іншому випадку розрахунки віднесення об'єктів до
групи А, В або С, здійснюються за формулою:
n n
C i C i 1
v i 1 i 1 , (3.2.1)
n n
N i N i 1
i 1 i 1
де С – наростаюча вартісна частка сировини; i – і-та позиція матеріального ресурсу; N –
наростаюча кількісна частка сировини.
Класифікація здійснюється за такими ознаками:
A (V 3 ), 7 , 0 ( B V 3 ), C (V ) 7 , 0 .
Існує декілька підходів щодо оцінки сталості споживання. Рекомендується
користуватись такими оцінками: група Х – стабільне споживання, оцінка 9-10 балів; група У
– нестале споживання, оцінка 4-8 бали; група Z – стохастичне споживання, оцінка 1-3 бали.
Іншим підходом щодо класифікації XYZ-аналізу є розрахунок коефіцієнта варіації:
( x i ) x 2
n 1
v 100. (3.2.2)
x
де х – і-те значення за оцінюваною позицією; Х – середнє значення за оцінюваною позицією
за період n; n – величина періоду, за який зроблено оцінку.
Величина коефіцієнта варіації змінюється в межах від нуля до нескінченості.
Поділ на групи XYZ здійснений на основі алгоритму: група X – інтервал 0 ≤ v ≤ 10 %;
група Y– інтервал 10 % ≤ v ≤ 25 %; група Z – інтервал 25 % ≤ v ≤ ∞.
14
