Page 80 - 4218

регіональне мистецтво та архітектура прикарпаття
чи можуть служити матеріальною основою для організації відпочинку, туризму, лікування,
оздоровлення. До природних рекреаційних ресурсів відносять рельєф території, кліматичні осо-
бливості, водні акваторії, бальнеологічні ресурси (мінеральні лікувальні води, грязі та ін.), рос-
линний покрив (ліси, луки тощо), рибальські та мисливські угіддя.
Природні рекреаційні умови – компоненти та ознаки природного середовища, які сприяють
рекреаційній діяльності, але не є її матеріальною основою. створюють умови для рекреацій-
ноїдіяльності: естетичність ландшафтів, візуальна цінність краєвидів, наявність перспектив та
видових точок, комфортність кліматичних умов відповідно до сезонності та виду рекреації, гео-
логічні цінності тощо. характеристика ресурсів включає дані про якість природних умов, площу
(або об’єм), на які ці якості поширюються, експлуатаційні запаси, тривалість періоду, протягом
якого певні властивості проявляють свою дію, місткість, комфортність.
Благотворна дія клімату на здоров’я людини важлива для організації рекреаційної діяль-
ності, тому поряд із кліматичними показниками важливо класифікувати сприятливі типи по-
годи та періоди для організації різних видів рекреаційних занять. з точки зору рекреаційного
використання лісу найбільш важливими характеристиками є лісистість, породний стан, різнома-
нітність ландшафтів, рослинного покриву, його ярусність, фітоцидність, естетичність пейзажів,
частота їх змінюваності, заболоченість територій, рельєф, існування грибних та ягідних місць,
водойм, транспортна та пішохідна доступність, наявність елементів рекреаційного благоустрою,
медико-географічні особливості району.
Для курортологічного використання важливо визначати можливості призначення мінераль-
них вод для лікування конкретних хвороб і технічні характеристики їх використання. Критері-
ями для визначення цінності родовища є хімічний склад і лікувальні властивості мінеральних
вод та грязей, унікальність, величина затверджених запасів.
Особливе місце серед природних рекреаційних ресурсів займає природозаповідний фонд,
тобто природні комплекси та об’єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну,
рекреаційну та інші цінності й виділені для збереження природної різноманітності ландшаф-
тів, генофонду рослинного та тваринного світу. Рекреаційне використання ресурсів є обмежене
екологічними параметрами та здійснюється відповідно до зонування певних територій. Отож
стає очевидною величезна розмаїтість природних рекреаційних ресурсів як за складом, так і за
властивостями, що визначає різноманіття існуючих показників, їх якісної та кількісної оцінки.
Важливою є як оцінка окремих видів рекреаційних ресурсів, так і комплексна оцінка рекреацій-
ного простору регіону.
Третю групу складають чинники містобудівної ситуації та системи загосподарювання ре-
креаційного простору. В основу пошуку просторового розвитку рекреаційної системи покладено
традиційні методи передпроектного аналізу, дослідження ретроспективних тенденцій та сучасно-
го стану розвитку сфери рекреації. Метою такого етапу є не лише дослідження існуючого стану,
а й виявлення причин та обмежень, що визначили такий стан; оцінка потенціалу та лімітую-
чих факторів розвитку складових рекреаційного простору; діагностика внутрішніх та зовнішніх
зв’язків елементів рекреаційної системи.
Рекреаційне освоєння території визначає стан розвитку рекреаційної функції в межах пев-
ної ділянки за встановлений період. При дослідженні рекреаційного простору розглядаємо пара-
метри, що характеризують процес розвитку рекреаційної системи, – спрямованість, швидкість,

80