Page 62 - 4214

самий час генерують один і той же двійковий ( бінарний ) код. Далі ці два
сигнали, генерований приймачем і прийнятий ним від супутника,

порівнюють і виміряють наскільки один код зсунувся щодо іншого. Цей зсув
зумовлений часом, за який сигнал приходить від супутника до приймача і

дозволяє визначити його з потрібною
періодичністю. Насправді двійковий

Рис.3.3 – Псевдовипадкові коди супутника і приймача

код є достатньо складною цифровою кодовою послідовністю з ретельно

підібраними, “майже випадковими” послідовностями логічних нулів і

одиниць, які повторюються кожну мілісекунду. Такий код носить назву

“псевдовипадкового” і крім того, що дозволяє визначити час на будь- якій

ділянці коду, дозволяє ще знизити потужність передавача, тому може бути

прийнятий достатньо маленькою, в діаметрі декілька сантиметрів, антеною.

В дійсності радіосигнал настільки слабкий, що не перевищує рівень

постійного фонового радіошуму в навколоземному просторі. У приймачі

здійснюється потактовий часовий зсув виробленого приймачем

псевдовипадкового коду і порівняння його на кожному з тактів з прийнятим

від супутника сигналом, який спотворений фоновим радіошумом. З аналізу

кількості співпадінь цих двох сигналів на кожному такті визначається такт,

на якому ця кількість максимальна і, відповідно, часова затримка, за якою

вираховують віддаль.

59