Page 59 - 4214

Коли одночасно виміряють віддаль R2 до другого супутника
(координати якого відомі в тій же просторовій системі координат), то область

пошуку скоротиться, тому що місце розташування обумовленої точки може
перебувати на лінії перетину двох сфер з радіусами R1 й R2, тобто на колі

(рис. 3.2, б).

У випадку виміру віддалі R3 до третього супутника можливе місце

розташування визначається двома точками перетину кола зі сферою радіуса

R3 (мал. 3.2, в) т.А і т.А?.

Одну із цих двох точок можна не брати до уваги, тому що вона

розташовується занадто далеко від поверхні Землі (або має неправдоподібно

більшу швидкість руху). Наприклад, коли точно відома висота обумовленої

точки (наприклад, кораблі завжди перебувають на рівні моря), то також

можна виключити один з вимірів. Для того щоб визначити однозначно місце

розташування із цих двох точок (рис. 3.2, в), необхідно виміряти віддаль R4

до четвертого супутника, що дозволяє значно підвищити точність. Це

обумовлене тим, що виміряні віддалі містять похибку, зумовлену неточним

ходом годинника приймача. Тому виміряні віддалі носять назву

“псевдодальності”. За наявності чотирьох супутників систематичну складову

цієї помилки можна виключити, що ми більш детально пояснимо трохи

пізніше.

Одержана побудова - це мережа трилатерації (нам відомі довжини всіх

сторін мережі) жорстко прив’язана до системи координат. Прийнявши

невідомими координати точки, вірніше фазового центру антени спостерігача,

можемо записати параметричні рівняння для виміряних сторін мережі, чи

рівняння компланарності векторів (сторін) і визначити невідомі координати

спостерігача. Нові додаткові супутники з відомими координатами будуть

збільшувати кількість рівнянь поправок, а значить, звичайно, до певної

границі, і точність розв’язку. Одночасно, спостережуваних супутників може

бути і більше, сучасні приймачі мають до 24 каналів слідкування за

56