Page 61 - 4214

прогнозувати навіть найменші зміни їх орбіт. Після того як наземна станція
визначила положення супутника і поправки до ефемерид, вона передає їх на

супутник, замінюючи в пам’яті його бортового комп’ютера застарілу
інформацію.

Різні методи спостережень дозволяють визначати як абсолютне, так і

відносне положення об'єктів на земній поверхні. Визначення відносного

положення пункту на земній поверхні вимагає одночасного спостереження

мінімум чотирьох і більше одних і тих самих супутників із двох (або більше)

наземних станцій. Більша частина систематичних похибок у розрахунках

елементів їх орбіт, вимірах приблизно однаковою мірою вносить

спотворення при визначенні координат, і тому, при визначенні їхнього

взаємного положення, компенсується. Крім того, віддалі - довжини векторів

є, як відомо, тензорами, тому залишаються незмінними при зміні системи

координат. Внаслідок всього цього відносні положення точок на земній

поверхні, звичайно, визначаються з більшою точністю (майже на порядок)

ніж абсолютні.

Одним з методів, за яким при супутникових спостереженнях

визначають віддаль, є імпульсний метод. При цьому методі вимірювання

віддалей до супутників здійснюється за вимірами часу проходження

радіосигналу від космічного апарата до приймача. При цьому передавальний

пристрій розміщений на супутнику, а приймач - на обумовленій точці.

Радіосигнал проходить вимірювану віддаль S від супутника (передавача) до

приймача за час τ. Вимірювану віддаль визначають за формулою:

S = vτ. (3.1)

Оскільки швидкість v радіохвилі становить близько 300 000 км/сек, то

для забезпечення геодезичної точності вимірів необхідно вимірювати час із
-12
точністю 10 сек і вище. Для забезпечення надвисокої точності вимірів

синхронізують опорні генератори передавача (супутника) і приймача. У

сучасних системах це досягається тим, що супутник і приймач в один і той
58