Page 101 - 4201

організмів, що існували у мезозої (губки, гідроїдні поліпи, черви, членистоногі,
наутілоідеї, моховатки, брахіоподи тощо), не мають важливого значення.
Хребетні мезозойської ери у морях були представлені: рибами (хрящові і
кістякові) і морськими рептиліями (морські ящірки, завроптерігії, іхтіоптерігії).
Завроптерігії і іхтеоптерігії з’являються у тріасі, досягають розквіту у юрі та
наприкінці крейди вимирають.

На суші існують різноманітні рептилії, земноводні і ссавці, наземні
членистоногі, а у прісних водоймах – риби. Домінують рептилії. З’являються
літаючі ящури. Юрський період - це час розвитку хвостатих форм невеликих
розмірів, крейдовий період – час розквіту безхвостих літаючих ящурів, розмах
крил яких досягав 17м. Птахи з’явились у пізній юрі, швидко еволюціонували і
наприкінці крейди досягли значної кількості різновидів та широкого
розповсюдження.
Ссавці з’являються у пізньому тріасі. Це архаїчні ссавці невеликих
розмірів. На початку крейди з’являються сумчасті, а в пізній крейді –
плацентарні. В кінці тріасу вимирають стегоцефали і безхвості амфібії.
Конодонти у тріасовий час досягли розквіту. Їх залишки зустрічаються у
відкладах аж до верхньої крейди.
Рослини. У морях мезозойської ери рослинний світ широко
представлений водоростями, серед яких домінують діатомові і золотисті.
Континенти мезозою були переважно вкриті лісами, у яких переважали
папороті і, меншою мірою, плауновидні та членистостебельні. Домінуюче
положення займали голонасінні рослини.
Кінець мезозойської ери ознаменувався досить значними змінами у світі
тварин і рослин. У середині крейдового періоду відбулась заміна голонасінних
на покритонасінні. У кінці крейди вимирають амоніти і белемніти, багато родів
брахіопод, усі динозаври і літаючі ящури, майже усі морські рептилії.
Кайнозойський етап
Кайнозойська ера охоплює три періоди: палеогеновий, неогеновий і
четвертинний. Загальна тривалість кайнозойської ери становить 66 млн. років.
У кайнозої набули розквіту двостулкові молюски, кількість їх різновидів
збільшилася. Вони заселяють переважно мілину морських басейнів з
нормальною солоністю, а також лагуни і прісні водойми. На початку палеогену
з’являються нові родини двостулкових, що прийшли на зміну вимерлим. У
неогені двостулкові (гетеродонти) продовжують домінувати серед бентосного
біоценозу. Родовий склад їх неогенових форм близький до сучасного.
Черевоногі молюски (гастроподи), що з’явилися у мезозойську еру,
також набувають розквіту. Одночасно з ними набули розвитку нові родини.
Гастроподи пристосовуються до різних умов існування: у морі, на суші, у
водному і повітряному середовищі.
Найпростіші. Бурхливого розквіту у кайнозої набули форамініфери,
особливо глобігерини, що складають основу форамініферового планктону
океанських басейнів. Нумулітиди цього часу мають завелику, як для простіших,
черепашку. Середовище їх існування – це окраїни теплих мілководних морів
океану Тетіс. Радіолярії представлені іншими, ніж у мезозої, родинами.

104