Page 99 - 4201

Вищі рослини (рініофіти) з’являються на суші наприкінці силуру. Це
важливий момент у розвитку органічного світу, що підготував вихід тварин із
води на сушу.
Пізньопалеозойський етап
Пізній палеозой поєднує три періоди: девонський, кам’яновугільний і
пермський. Загальна протяжність складає 165 млн. років. У морях пізнього

палеозою широкого розвитку набули замкові брахіоподи, форамініфери,
чотирипроменеві корали, гоніатити, голкошкірі, моховатки.
Замкові брахіоподи у девонському періоді досягли найбільшої кількості
різновидів за весь час існування цієї групи організмів. Особливо це стосується
спіріферид, атрипід, рінхонелід і теребратулід. Тому, вони мають дуже важливе
стратиграфічне значення саме для девону.
У кам’яновугільний період вони залишаються домінуючою групою, хоча
порівняно з девоном кількість їх родів скоротилась. Переважають спіріфериди
і, особливо, продуктиди. Ширина черепашок деяких продуктид досягала 40см.
У пермському періоді кількість родів брахіопод знову зменшилась. Наприкінці
пермського періоду відбувається зменшення чисельності родів цієї групи
організмів, тому границю перм – тріас легко встановити.
Найпростіші у пізньопалеозойський час відіграють важливу роль.
Розвитку набули великі форамініфери. На дні теплих мілководних морів вони
утворювали масові скупчення, тому мають породоутворююче значення. У
середньому карбоні виникають фузулініди, які до кінця періоду набувають
надзвичайної диференціації. До кінця пермі всі фузулініди вимирають.
Кишковопорожнинні. Пізній палеозой – час розквіту коралів (ругоз).
Табуляти у девонський період втрачають свою домінуючу роль, зменшується їх
чисельність, хоча достатня кількість видів все ще існує.
Голкошкірі. У девонському і кам’яновугільному періоді широко
розповсюджені кріноідеї і бластоідеї. Останні вимирають у кінці пермі. Також у
цей час вимирає багато груп кріноідей і давні морські їжаки.
Головоногі молюски. Амоноідеї (гоніатити) є однією із важливих груп
організмів, що заселяли морські басейни пізнього палеозою. У кінці девону
з’являються кліменії, але час їх існування короткий. Проте у фаменському ярусі
вони широко розповсюджені, представлені багатьма видами і є керівними
рештками. У кам’яновугільному періоді розвиток гоніатитів відбувався стрімко,
а на кінець пермського періоду вони поступаються місцем цератитам. Кількість
інших представників головоногих молюсків (наутідоідей, ортоцератоідей,
актіноцератоідей) у пізньому палеозої зменшується.
У пізньому палеозої продовжують існувати губки, строматопорати,
хеліолітоідеї, моховатки, двостулкові, гастроподи, остракоди, трилобіти,
ракоскорпіони, граптоліти та ін. Двостулкові у цей час широко розповсюджені
у морях, а в кінці пермі з’являються і в солонуватих та прісних басейнах.
Членистоногі. У девоні існують павуковидні і кліщі, у карбоні
виникають комахи.
Хребетні. У пізньому палеозої досягли великої кількості різновидів як у
морі, так і на суші. У морях девону існують безщелепні і різні риби
(пластинчастошкірі, хрящеві і кістякові). Пластинчастошкірі до кінця періоду

102