Page 37 - 4200

психологічними аспектами права і вважається одним з
фундаторів юридичної соціології. Його учень Г. Гурвич (1894
-1965), на відміну від свого вчителя, протиставляв соціальне
та індивідуальне право. Обидва вони стали емігрантами з
Росії, перший у Польщі, а другий у Франції.
Досить впливовим у дореволюційній Росії було вчення
К.Маркса. Тут його прибічники поділилися на
ортодоксальних (Г.В. Плеханов, B.І. Ленін) та легальних
марксистів (П.Б. Струве, M.I. Туган-Барановський, М.О.
Бердяев). Останні після революції 1905 р. відійшли від
марксистських позицій і, навіть, багато уваги приділили їх
критиці. Так, економіст М.І. Туган-Барановський (1865 -
1919), відійшовши від марксизму, почав обґрунтовувати
світогляд «етичного соціалізму». Він вважав, що суспільство у
своєму розвитку неодмінно переакцентує свою увагу зі сфери
виробництва на сферу вищих духовних потреб, що і стане
головним у поступі лідерства уперед. Тим самим він
критикував позицію економічного детермінізму К. Маркса.
Розглядаючи дореволюційний період розвитку соціології І
Росії, не можна не згадати таких видатних вчених, як М.С
Грушевський (1866 - 1984) і П.О.Сорокін (1889 -1968).
Історик М.С. Грушевський вважав себе соціологом і мав на це
право. Він уперше на Україні застосував історико-
соціологічний метод, який полягав у тому, щоб історико-
соціологічний аналіз минулого сприяв розумінню сучасних, а
також прогнозуванню майбутніх процесів у суспільстві. Про
це йдеться в його видатній праці «Початки громадянства.
Генетична соціологія».
Революція 1917р. і, головне, наступні за нею події
негативно позначилися на стані вітчизняної соціології. Так,
М.С. Грушевський був змушений емігрувати і в еміграції (у
Відні) в 1919 р. заснував Український соціологічний інститут.
Він мріяв перевести цей інститут в Україну, для чого у 1924 р.
і повернувся туди. Але час змінився не на краще, і здійснити

37