Page 129 - 4198

процеси в атмосфері не істотні з метеорологічної точки
зору і що величини деяких фізичних констант не грають
помітної ролі. Таким чином, ми можемо очікувати, що
зуміємо відтворити в лабораторії тільки окремі обрані
аспекти породотворного механізму. Більш того, саме
тому, що одна з головних проблем полягає в тім, щоб
з'ясувати, я к і аспекти поводження атмосфери істотні з
метеорологічної точки зору, представляється ймовірним,
що власне роль лабораторних експериментів з
атмосферними моделями полягає скоріше у відкритті,
чим у пророкуванні.
Залишається один тільки метод пророкування за
допомогою математичної чи в буквальному значенні, чи в
змісті одержання наслідків, незалежних від фактів, з
яких будується теорія.
Варто звернути увагу на те, що існує цілком
задовільна математична теорія руху рідини взагалі і
атмосферного рух) зокрема. Ця теорія ґрунтується на
фізичних законах збереження кількості руху, маси й
енергії. Математично це виражатися рівняннями руху
Ньютона (чи Навьє-Стокса), що зв'язують прискорення в
даному напрямку з компонентом сили (на о д и н и ц ю
маси), що діє в цьому напрямку; так називаним «рівнянням
нерозривності», що просто виражає той факт, що всякий
л о к а л ь н и й ріст чи падіння щільності повинні бути цілком
збалансовані відповідним припливом чи відтоком маси в
цій області; термодинамічним рівнянням енергії, яке
встановлює, що всякий приплив теплової енергії до
системи повинний дорівнювати з м і н і її внутрішньої
енергії плюс роботі, виробленій системою при розширенні
проти сил тиску; і, нарешті, рівнянням стану Бойля —
Шарля. Ці закони добре встановлені і відомі всякому
студенту-фізику. Вони дуже успішно застосовувалися до
опису т а к и х різноманітних явищ, як поширення

128