Page 31 - 4194
P. 31

Успіх  роботи  колективного  інтелекту  значною  мірою  за-
           лежить  від  особистих  якостей  керівника,  найефективнішими  з
           яких є:
                - комунікабельність - схильність або здатність до встанов-
           лення взаємодії і зв'язків між двома i більше особами, які засно-
           вані на взаєморозумінні ;
                - дружелюбність - здатність до встановлення близьких від-
           носин, прихильність до спільної зацікавленості;
                - гнучкість мислення - здатність твердо оцінити обстанов-
           ку, обставини i пристосуватися до них;
                - безстороння оцінка підлеглих - неупереджене ставлення;
                - відкритий характер - доступний для всіх підлеглих, щи-
           рий, відвертий.
                - здатність знаходити прийняті рішення, тобто рішення, які
           не викликають заперечень;
                - передбачливість - уміння передбачити можливі наслідки,
           події в  майбутньому;
                - впевненість у своїх силах, можливостях.
                Крім того, хороший керівник повинен подавати свої  ідеї,
           підтримувати або критично  оцінювати  ідеї  інших осіб.  Велике
           мистецтво керівника - вміти подати свої ідеї підлеглим так, щоб
           вони сприйняли їх як спільні.
                Суттєвою властивістю науки є демократія i своєрідна нау-
           кова  етика.  Терпимість,  повага  до  інших  точок  зору  зовсім  не
           рівнозначні  втраті  своєї  позиції.  У  науці  необхідні:  істинна
           принциповість, почуття власної гідності i визнання її у прихиль-
           ників  інших поглядів. Ці якості мають бути невіддільними від
           високої моральності, духовності і етики, професійної та людсь-
           кої порядності.
                Дійовими чинниками науки є гласність i критика, адже на-
           ука може розвиватися лише в процесі ділових дискусій, у зітк-
           ненні поглядів і пізнавальних позиції. У науці не може бути ви-
           ключних прав на постановку роботи, вибір шляхів її виконання.
           Критику слід розглядати не як критиканство, а як чинник розви-
           тку  науки.  У  поняття  наукової  критики  входить:  обґрунтоване
           непогодження з точкою зору колеги; зазначення прямих або по-
           бічних помилок у міркуваннях, обчисленнях, логічних побудо-
           вах,  теоретичних  висловленнях;  застереження  від  проведення
           недоцільних досліджень; пропозиція альтернатив (альтернатива
           -  необхідність  вибору  між  взаємовиключними  можливостями),
                                          30
   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36