Page 81 - 4187

81

логічні зв'язки між частинами висловлювання (наприклад, “Наведеніі
дані служать підставою для висновку ...”).
Синтаксис наукової мови характеризується логічною
послідовністю, тут окремі речення і частини складного синтаксичного
цілого, всі компоненти (прості та складні), як правило, дуже пов’язані
один з одним, кожен наступний випливає з попереднього або є

наступною ланкою в розповіді чи міркуваннях. Тому для тексту
кваліфікаційної ДР, який потребує складної аргументації та виявлення
причинно-наслідкових відносин, властиві складні речення різних видів
із чіткими синтаксичними зв’язками. Звідси розмаїття складених
сполучників підрядності “завдяки тому, що”, “тому що”, “замість

того, щоб”, “з огляду на те, що”, “внаслідок того, що”, “після того,
щ”, “тоді як” та ін. Особливо часто використовуються похідні
прийменники “згідно з”, “відповідно до ..”, “на відміну від..”, “поряд з
..”, “з огляду на...” і т. ін.
У науковому тексті частіше зустрічаються складнопідрядні,
ніж складносурядні речення. Це пояснюється тим, що
підпорядковуючі конструкції відбивають причинні, часові, наслідкові,
умовні та подібні відношення, а також тим, що окремі частини у

складнопідрядному реченні тісно пов’язані між собою. Частини
складносурядного речення немовби нанизуються одна на одну,
утворюючи своєрідний ланцюг, окремі ланки якого мають
незалежність і легко піддаються перегрупуванню.
Безособові, неозначено-особові речення в тексті ДР вживаються

при описі фактів, явищ і процесів (У роботі розглянуто ...,
проаналізовано... та ін.). Називні речення використовуються в назвах
розділів, підрозділів і пунктів, у підписах під рисунками, діаграмами,
ілюстраціями.
Писемна наукова мова має й чисто стилістичні особливості.
Об’єктивність викладу – основна її стилістична риса. Звідси наявність
у тексті наукових праць вставних слів і словосполучень на позначення

ступеня достовірності повідомлення. Завдяки таким словам той чи
інший факт можна подати як достовірний (справді, насправді,
зрозуміло), припустимий (треба гадати, як видно), можливий
(можливо, ймовірно).
Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є
також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки

чи якогось виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за
допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень (“за
повідомленням”, “за даними”, “на думку”, “на нашу думку” і т. ін.).
Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Тому
виклад зазвичай ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на