Page 76 - 4187

76

бібліотеку чи приватну збірку в якій вона зберігається. Остання
інформація виявиться дуже важливою, якщо виникне необхідність
повторно звернутися до певних джерел, наприклад, щоб уточнити
цитату.
Аналіз зібраного матеріалу передбачає його сортування і
критичну оцінку. Важливо дотримуватися певної техніки такого

дослідження, яка дозволяє досягнути економії часу та зусиль.
Передусім потрібно встановити наукову вартість кожної окремої
позиції зібраної літератури (не лише «універсальну», а швидше
вартість щодо конкретної теми та завдань роботи). Ця вартість
визначає і порядок аналізу цієї літератури. Одночасно, слід мати на

увазі що новіші праці, як правило, є повнішими і точнішими.
Вивчення літератури потрібно починати з праць, де проблема
відображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень.
Читання наукової праці обов’язково супроводжується записами, що
дає змогу краще запам’ятати зміст прочитаного та зрозуміти сутність
праці, що вивчається. Найкоротшою формою запису прочитаного є
план – послідовний перелік питань, які розглядаються в науковій
праці. Інша форма запису – анотація, яка являє собою стислий виклад

змісту наукової праці. На анотацію схоже резюме. Складнішою і
досконалішою формою записів є тези. Найдосконалішою формою
записів є конспект.
Окремо слід відзначити випадки, коли дослідження присвячене
поглядам або вченню якогось автора на основі вивчення відповідних

документів. Якщо це так, то аналізуючи матеріал, потрібно ділити
його на наступні три групи:
1) джерела, тобто праці основного автора вашої роботи, його
сучасників, біографічні документи, і т. д; офіційні документи;
2) дослідження, тобто праці написані на цю тему на основі
джерел;
3) допоміжна література (словники, довідники, енциклопедії).

Використання джерел
Звернення до праць інших авторів є універсальною практикою,
яка підтверджує, що вашу думку поділяють відомі та авторитетні
дослідники. Використання думок, фактів, сюжетів, викладених у
працях попередників, дозволяє помістити наукову роботу у контекст

певної наукової дискусії, пов’язати її із ширшими темами і сюжетами.
Таким чином можна продемонструвати, що вашу думку
поділяють відомі та авторитетні дослідники. Можна використати
працю відомого автора як приклад – такий підхід є особливо
продуктивним, коли порівнюємо дві і більше позиції. Нарешті,