Page 29 - 4187
P. 29

29




                         Важливими  в  контексті  нашого  дослідження  є  теоретичні  доробки
                 вітчизняних і зарубіжних вчених В. Г. Гака, К. А. Дюжикової, Д. І. Квеселевича,

                 Н. Ф. Клименко,  О. Д. Мешкова,  Л. Ф. Омельченко,  Р. Картера   (Carter  R.),

                 І. Ліча  (Leech Y.), Р. Хадсона (Hudson R.) та багатьох інших, зокрема, в галузі

                 термінології:  Л. М. Алєксєєвої,  А. С. Герда,  Б. Н. Головіна,  Т. А. Журавльової,

                 В. І. Карабана, І. С. Квитко, Т. Р. Кияка, Е. Ф. Скороходько, Л. Бауер (Bauer L.),
                 Р. Робінса (Robins R.), Т. Сейворі (Savory T.) та інших.

                      Військова терміносистеми як найдавніші фахові термінології неодноразово

                 були    предметом       лінгвістичного        аналізу   (А. А. Бурячок,     І. М. Кочан,
                 Г. П. Мацюк,  Т. І. Панько,  Б. З. Якимович  та  ін.).  Окремі  етапи  розвитку

                 військової та морської термінології (княжа доба, козацька доба, доба правління

                 Петра  I)  знайшли  відображення  у  дослідженнях  А. І. Генсьорського,

                 В. Й. Горобця,         П. К. Коваліва,         А. А. Москаленка,           М. С. Рогаль

                 Г. І. Халимоненка,  М. Л. Худаша,  та  ін.  Особливої  уваги  заслуговують  праці

                 О. Горбача  Т. Д. Михайленко,  Л. В. Мурашко,  Я. П. Яремко,  Я. І. Рибалка,
                 Н. О. Яценко.

                      Проте,  незважаючи  на  значні  напрацювання    у  галузі  військової  та
                 морської  термінології,  низка  проблем      залишається  недостатньо  дослідженою.

                 Лише      комплексний       аналіз    процесу      формування       військово-морської

                 терміносистеми дозволяє з’ясувати закономірності розвитку військово-морської
                 термінології з метою логічного і лінгвістичного упорядкування її та створення

                 ґрунтовного  лексикографічного  опису  з  огляду  на  лексико-семантичну  та

                 структурну характеристики.







                Рисунок 7.1 – Фрагмент опису рівня наукового дослідження проблеми


                      УВАГА!  Прізвища  дослідників  згадують  ЗА  АЛФАВІТНИМ
               ПОРЯДКОМ.  Праці  перелічених  авторів  повинні  бути  у  СПИСКУ
               ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
                      Oб’єкт  дослідження  –  частина  об’єктивної  реальності,  яка  на
               даному  етапі  стає  предметом  теоретичного  чи  практичного

               дослідження.
                      Предмет  дослідження  –  окремі  сторони,  властивості,  якості
               об’єкта, що досліджуються з певною метою. Предмет – більш вузьке
               поняття,  ніж  об’єкт,  він  –  частина,  сторона,  елемент  об’єкта  (див.
               рис. 7.2).
   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34