Page 9 - 4184

1 ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ОБ’ЄКТАМИ
КОРПОРАТИВНОГО ТИПУ

1.1 Зміст, поняття та система корпоративного управління

Корпорація – це товариство, спілка, сукупність осіб,
об'єднаних на основі цехових, кастових, комерційних та інших
інтересів. Це також і назва акціонерного товариства, яке об'єднує
різні галузі промислового виробництва за єдиного фінансового
контролю. Також корпораціями виступають договірні об'єднання,
створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних
інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого
регулювання діяльності кожного з учасників. Корпорації посідають
особливе місце серед великих підприємств і об'єднань. При цьому
їх найбільш важливою і відмітною рисою виступає капіталотворча
функція, завдяки якій створюються передумови збільшення обсягу і
ступеня використання обмежених ресурсів.
В українському законодавстві термін «корпорація»
застосовується для позначення одного з видів об’єднань
підприємств. У Господарському кодексі української держави
корпорація зазначається як договірне об’єднання, яке створене на
основі об’єднання виробничих, наукових і комерційних інтересів
підприємств, які об’єдналися, з передачею ними окремих
повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з
учасників органам управління.
Практика корпоративного управління існує вже декілька
століть. Наприклад, у шекспірівському «Венеціанському купці»
описуються хвилювання торговця, вимушеного доручити турботу
про своє майно – кораблі і товари, – іншим особам. Говорячи
сучасною мовою – відокремити свою власність від свого контролю
над нею. Повноцінна теорія корпоративного управління почала
формуватися лише в 80-і роки ХХ століття. Аналізуючи
особливості сучасної епохи і двох попередніх епох, учені дійшли
висновку, що в ХІХ ст. двигуном економічного розвитку було
підприємництво; у XX столітті – менеджмент, а в XXI ст. ця
функція переходить до корпоративного управління.

8