Page 85 - 4163
P. 85
мірою користуватися його успіхами. Для того, щоб запобігти концентрації управління
акціонерним товариством у руках вузької групи акціонерів, привілейовані акції не можуть бути
випущені на суму, яка б перевищувала 10 % статутного фонду акціонерного товариства.
Власники акцій мають право на одержання частини доходу від діяльності акціонерного
товариства. Частина доходу, виплачувана власникові акцій, називається дивідендом. Дивіденди
виплачуються за підсумками року у порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства,
за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати встановлених
законодавством податків, інших платежів у бюджет і процентів за банківський кредит.
Договірні товариства. Договірне (повне або змішане) товариство досить поширене як
організаційно-правова форма у розвинутих країнах, а у нашу практику воно лише починає
входити. Його не слід плутати із статутним товариством — акціонерним товариством
відкритого або закритого типу, учасники якого утворюють юридичну особу.
Договірне товариство утворюють юридичні та фізичні особи, коли вони знаходять вигоду у
спільних діях на ринку, але не бажають втрачати своєї самостійності — зливати свій капітал або
створювати нову юридичну особу з відокремленим від засновників майном.
Укладати договір про повне товариство, який передбачає спільну підприємницьку
діяльність або досягнення якоїсь певної мети (наприклад, спільні оптові закупівлі сировини),
можуть лише ті юридичні та фізичні особи, які вже мають право займатися підприємницькою
діяльністю. При цьому учасники договірного товариства зберігають свою господарську та
юридичну самостійність, мають самостійні баланси, право розпоряджатися виготовленою
продукцією, вибирати постачальників і т. ін. Форми власності учасників не мають значення.
Нові учасники лише передають на підставі договору про спільну діяльність спільне майно в
управління одного з них. Учасники поділяються на дійсних членів і членів-вкладників.
Всі дійсні члени рівноправні, їм на стадії укладання договору надана можливість вибору:
кожний із них буде діяти від імені товариства, може доручати це одному або декільком дійсним
членам, розділити між собою обов'язки та сферу компетенції, передбачити види і розміри справ,
по яких необхідна, згода всіх або більшості. Члени-вкладники таких прав не мають. Кожний
дійсний член має один вирішальний голос, а член-вкладник — лише дорадчий.
У повному товаристві відповідно до договору необмежену солідарну відповідальність по
зобов'язаннях товариства несуть всім своїм майном всі учасники, а у змішаному — один або
декілька дійсних членів, а члени-вкладники відповідають по зобов'язаннях товариства лише у
межах своїх вкладів.
Прибуток або збитки розподіляються так, як визначили учасники товариства у договорі.
Можливі різні принципи розподілу. Дійсні члени товариства не можуть брати участі в інших
підприємствах, що здійснюють підприємницьку діяльність у цій же галузі, що й товариство, без
згоди на це решти дійсних членів товариства.
Договірне товариство не має права випускати цінні папери. Виходячи з товариства,
учасник може зажадати частку, що належить йому у майні товариства.
Товариства з обмеженою відповідальністю. Товариство з обмеженою відповідальністю,
як правило, є замкнуте і створюється шляхом об'єднання пайових внесків. Тут акції не
випускаються, дивіденди не нараховуються, а прибуток розподіляється пропорційно до внесків
засновників.
Спільним для них є принцип обмеженої відповідальності: засновники відповідають по
зобов'язаннях підприємства лише величиною вкладеного у пай капіталу, що робить цю форму
підприємницької діяльності привабливою та зручною. Товариства з обмеженою
відповідальністю можуть створюватися підприємствами, установами, організаціями,
державними органами і громадянами. Для товариств з обмеженою відповідальністю досить
об’єднати суму в 50 тис. грн.
Установчими документами для товариства з обмеженою відповідальністю є статут і
установчий договір. До реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен засновник
85