Page 107 - 4163

спеціалізації та кооперації, концентрації виробництва, підвищення продуктивності праці тощо);
економічні закони функціонування ринку (закони попиту і пропонування, закон вартості, закон
грошового обігу та ін.); трансформація відносин економічної власності (наприклад, з розвитком
процесу акціонування власності і широким розповсюдженням акцій серед населення
збільшується частка дивідендів).
У результаті функціонального, первинного розподілу національного доходу утворюються
доходи безпосередніх учасників сфери матеріального виробництва, де створюється речовий
продукт або інтелектуальний (наприклад, комп’ютерні програми, наукові відкриття тощо). Але
ж існує також сфера нематеріального виробництва (виробництво неречових послуг), учасники
яких теж отримують доходи. Ці доходи є результатом перерозподілу НД, під яким розуміється
сукупність економічних відносин між учасниками сфери матеріального виробництва і
нематеріальної сфери з приводу привласнення національного доходу. Необхідність
перерозподілу національного доходу зумовлюється також значною диференціацією доходів, що
негативно впливає на стимули до праці, загрожує соціальній стабільності країни. По-друге, він
викликаний потребами держави у виконанні її соціально-економічних функцій (структурні
реформи в економіці, розвиток фундаментальних наукових досліджень, формування робочої
сили належної якості та ін.).
Перерозподіл національного доходу здійснюється через: державний бюджет (прямі
податки); механізм непрямих податків (ціноутворення); систему кредитних відносин; оплату
послуг робітників, зайнятих у сфері нематеріального виробництва; державні позики. Внаслідок
цього формуються вторинні або похідні доходи. У сучасних економічних системах похідні
доходи формуються також через виплати із фондів соціального страхування, стипендії,
проценти по вкладах, виграші по облігаціях, лотереях тощо. Отже, суб’єктами перерозподілу
НД є всі види підприємців, переважна більшість населення, яка працює і сплачує податки, і та,
що отримує соціальні виплати з бюджету. У результаті перерозподілу НД формуються кінцеві
доходи домогосподарств, держави та підприємств матеріальної і нематеріальної сфери
виробництва. Кінцеві доходи домогосподарств по суті є сума доходів від участі у будь-якій
господарській діяльності і трансфертних платежів (виплати соціального страхування по
старості, від нещасних випадків, виплати по безробіттю, різноманітні виплати неімущим,
непрацездатним тощо). Трансфертні платежі – це виплати, які не пов’язані з трудовою
діяльністю, тобто не зароблені, а одержані. Якщо від суми кінцевого доходу відняти всі
індивідуальні податки, то одержимо так званий доход в індивідуальному розпорядженні
домогосподарств. Слід зазначити, що індивідуальні доходи розподіляються більш рівномірно,
ніж функціональні. Це пов’язано з тим, що суспільний сектор своїм втручанням зменшує
розриви в доходах, які породжуються дією ринкових сил. З реалізацією індивідуальних доходів
пов’язана заключна стадія руху національного доходу – його використання.

12.5. Використання національного доходу: споживання, заощадження,
інвестиції

На що використовуються доходи як результат розподілу і перерозподілу національного
доходу? Відповідь на це питання дає уявлення про напрямки використання національного
доходу, до яких належить: споживання, заощадження, інвестиції.
Споживання НД пов’язане з задоволенням потреб домогосподарств у товарах та послугах
протягом певного періоду (один рік). Основними компонентами споживання є такі групи:
товари тривалого користування, поточного користування і послуги. Проте, доходи
використовуються не тільки на споживання, а й на заощадження. Його здійснюють
домогосподарства, підприємства, організації та держава. Рівень споживання і заощадження
тісно пов’язаний з рівнем одержуваних доходів (зв’язок тут прямо пропорційний). Крім того,
споживання і заощадження залежать від пропорції, у якій доход поділяється на те і друге. На
споживання і заощадження впливають також: рівень цін на товари та послуги (зв’язок між ними

107