Page 106 - 4163

1) створені й нагромаджені в країні виробничі фонди, які, у свою чергу, поділяють на
основні й обігові. До основних виробничих фондів належать засоби праці (машини,
устаткування, будівлі, споруди тощо), що використовуються в декількох виробничих циклах. До
оборотних – предмети праці (сировина, матеріали, паливо тощо), що витрачаються повністю
впродовж одного виробничого циклу;
2) основні невиробничі фонди, тобто фонди, які функціонують у соціальній сфері, – школи,
лікарні, житлові будинки, культурно-освітні та спортивні заклади тощо;
3) домашнє майно населення: житлові будинки, товари тривалого використання, одяг
тощо;
4) товарні запаси народного господарства (запаси готової продукції на складах, резервні
страхові запаси);
5) природні ресурси, що залучені у процес суспільного виробництва або розвідані і можуть
бути залучені в нього (земля, ліси, води, корисні копалини, повітря тощо).
У період постіндустріального розвитку суспільства виробляється новий підхід до оцінки
національного багатства. Наявні елементи характеристики національного багатства
доповнюються двома важливими моментами:
По-перше, високою інформатизацією суспільства;
По-друге, якісним зростанням його добробуту.
Інформація є фундаментальною основою виробництва, торгівлі, технології, забезпечує
процвітання й розвиток будь-якого сучасного суспільства. Тільки за допомогою інформації
можна повною мірою реалізувати потенціал сучасної економіки. Збільшення національного
багатства – це результат зростання суспільного виробництва і матеріальна основа його
подальшого розвитку, підвищення добробуту народу.
Таким чином, раціональне та ефективне використання усіх компонентів національного
багатства – важливий фактор економічного розвитку країни, причому сучасний прогрес
суспільства, який здійснюється під впливом технічного прогресу, супроводжується
підвищенням ролі і значення нематеріального багатства в житті суспільства. Загальна
економічна тенденція полягає в тому, що у міру прогресу матеріального виробництва
створюються умови для розвитку соціальної сфери, а отже, і дедалі більшого зосередження тут
матеріальних і духовних цінностей. Розподіл національного багатства в суспільстві залежить від
форми власності на засоби виробництва, усієї системи економічних відносин, рівня розвитку
продуктивних сил, соціальної структури, політичної, юридичної влади та інших факторів.

12.4. Розподіл і перерозподіл національного доходу

Як зазначено вище, основними макроекономічними показниками результатів
відтворювального процесу є валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт,
чистий національний продукт і національний доход.
Окремі суб’єкти господарювання одержують свою частку національного доходу через його
розподіл та перерозподіл. Розподіл національного доходу відбувається на мікрорівні, тобто на
рівні підприємств, де створюється національний доход, між власниками факторів виробництва
(робочої сили і засобів виробництва). Критерієм розподілу національного доходу є функції, які
виконують власники факторів виробництва. Власник робочої сили виконує функцію
безпосереднього створення результатів виробництва. Внаслідок цього критерію національний
доход розподіляється у формі таких видів доходів: заробітна плата, прибуток, позичковий
відсоток, дивіденд, рента. Усі ці види доходів називаються функціональними доходами.
Водночас їх можна назвати первинними, або основними доходами. У привласненні тієї чи іншої
специфічної форми доходу й відбувається економічна реалізація власності на даний фактор
виробництва.
Розподіл національного доходу здійснюється під впливом багатьох чинників, угрупування
яких дозволяє визначити такі закони, що регулюють розвиток продуктивних сил (поділу праці,

106