Page 32 - 4135

Розвиток напівемпіричних теорій турбулентності для ви-
падку нестаціонарних течій є першочерговою проблемою,
оскільки застосування напівемпіричних теорій Прандтля або
Кармана можливе тільки при квазістаціонарному методі роз-
рахунку, коли у кожен момент часу реальні характеристики
потоку замінюються стаціонарними. Водночас, проведені до-
слідження досить переконливо показують неправомірність
квазістаціонарного методу розрахунку гідравлічних втрат у
загальному випадку.
Найбільш серйозний недолік наведених теорій у припу-
щенні про постійність фізичних властивостей середовища та
його нестискуваність, інколи допускається однозначність гус-
тини тиску. Такі обмеження суттєві для газу, який перекачу-
ється по трубопроводу, оскільки властивості газу більшою мі-
рою залежать від температури і тиску, а умова стискання ви-
кликає значні труднощі при визначенні товщини граничного
шару. Крім того, для нестаціонарних процесів транспортуван-
ня газу виникає проблема допустимості осереднення турбуле-
нтних течій. Тому для розрахунків, пов’язаних із транспорту-
ванням газу по магістральних газопроводах, найбільше зна-
чення мають рівняння, в яких нехтують змінними, що визна-
чаються структурою течії. При цьому турбулентність вдається
врахувати на етапі ідентифікації моделей на основі диспетчер-
ських даних.
З урахуванням незначної зміни тиску по перерізу трубо-
  P 
проводу   0 у рівняння руху можна ввести коефіцієнт гі-

 r  
дравлічного опору .
З урахуванням кількісних оцінок, які входять у рівняння,
систему (2.1) можна подати у вигляді:

 M  M  P M z 
  W  F  W  gF ,
 x  x  2D x 
 1 M
 , (2.2)
 F  x
де М = WF

29