Page 34 - 4135

зони нестацioнарностi, своєчасного перемикання буферних
споживачiв на iнший вид палива тощо. Загальний перебiг та-
ких процесiв достатньо повно висвітлено у працях [3, 6, 7].
Просторова модель термогазодинамічного процесу в га-
зопроводі, що представлена системою рівнянь (2.2), важко ре-
алізується і малоперспективна для експериментальних дослі-
джень внаслідок необхідності забезпечити подібність при зна-
чній кількості критеріїв.
Найчастіше використовують рівняння (2.1), які описують
режим транспортування газу по трубопроводах за умови, що
течія середовища осесиметрична. Тоді рівняння енергії, руху,
нерозривності та теплопровідності зручно перевести у цилін-
дричні координати. Такий підхід широко застосовується в ін-
женерних розрахунках, оскільки задача про теплообмін зі
змінним по периметру тепловим потоком практично не вивче-
на.
Дослідження температурних полів не на всій області
впливу навколишнього середовища, а лише на межі газопро-
від – ґрунт, дає змогу прийняти суттєві спрощення.
Для даного перерізу по довжині трубопроводу можна
прийняти такі припущення:
а) грунт вважається ізотропним;
б) теплофізичні властивості грунту не залежать від його
температури;
в) фазові переходи води в пару в рунті не враховуються
(оскільки температура газу, згідно з прийнятими нормами,
º
менша ніж 100 С);
г) у будь-який момент часу для грунту розглядається стаці-
онарна задача.
Останнє пояснюється тим, що, як показує досвід, газо-
транспортні системи через один-півтора року з моменту пуску
виходять на періодичний, близький до стаціонарного, тепло-
вий режим.
Як показали розрахунки, ці припущення дають змогу
отримати хороші результати при невеликих відхиленнях від
поверхні.
Крім того, в проміжку часу, для якого розв’язуються за-
дачі оперативного керування, температура оточуючого грунту
змінюється незначно за рахунок того, що коефіцієнт тепло-
провідності грунту менший від коефіцієнта теплопровідності

31