Page 32 - 4

рельєф мiсцевостi змiною оптичної щiльностi, тобто отримують необхiдну фотомодель
рельєфу.
Для здiйснення способу використовується спецiальний ортофотопроектор, будова
якого приводиться в [32,33]. Для цiєї мети можна використати ортофотопроектор ОФПД
або iнший диференцiальний фототрансформатор. Для цього прилад переобладнується
шляхом встановлення спецiального датчика, який змiнює яскравiсть джерела свiтла в
залежностi вiд висот точок стереомоделi. В результатi отримують негатив, оптична
щільність якого є функцiєю рельєфу мiсцевостi. Елементи ситуацiї на негатив при цьому не
проецiюються.
Аналiз можливих похибок в отриманому фотозображеннi рельєфу показує наступне.
На оптичну щільність отриманого негатива можуть впливати змiни в спектральному складi
джерела свiтла, що використовуються в приладi, змiни в регламентi фотографiчної
обробки фотоматерiалу та в його параметрах. Однак цi фактори будуть мати, головним
чином, постiйний вплив на оптичну щiльнiсть фотозображення. Постiйна складова, як
вiдомо, не впливає на характер спектральної функцiї, а кiнцевою метою наших дослiджень є
аналiз рельєфу за оцiнкою спектра. Для врахування чи видалення впливу перерахованих
шкiдливих факторiв їх вплив повинен бути регламентований, тобто необхiдно
використовувати певний фотоматерiал, дотримуватись регламенту фотолабораторних робiт,
а також вдрукувати в отримане фотозображення оптичний клин.
Для отримання висот точок за отриманим фотозображенням можна використати
мiкроденситометр i всi основнi методи сенситометрiї. Вiдзначимо, що метою отримання цієї
моделi рельєфу не є її вiзуальний аналiз. Для вiзуального аналiзу бiльш придатнi iншi моделi,
наприклад, вiдображення рельєфу з допомогою горизонталей. Головна перевага даної
фотомоделi рельєфу полягає в тому, що по нiй можна виконувати необхiднi перетворення
оптичним методом, якi в багатьох випадках мають кращi характеристики нiж цифровi. Тому
основна вимога, що ставиться до даної фотомоделi, це дотримання пропорцiйностi мiж
висотами точок мiсцевостi i оптичною щільністю точок фотомоделi рельєфу.
Прив'язка отриманого фотозображення до мiсцевостi викликала певнi складнощі.
Найбiльш просто, але не з високою точнiстю, можна було виконати прив'язку шляхом
сумiщення границь вихiдних знiмкiв i отриманої фотомоделi. Але для аналiзу оптичним
методом фотозображення рельєфу мiсцевостi плановi координати його точок не потрiбнi,
оскiльки воно пiддається оптичнiй обробцi вцiлому.
З використанням отриманої фотомоделi рельєфу можна оцiнити складнiсть чи
степiнь пересiченостi рельєфу методом оптичних перетворень. Побудувавши з
використанням когерентної оптики Фур'є-образ фотомоделi рельєфу, пiсля його
вимiрювання можна визначити кiлькiснi критерiї, якi характеризують складнiсть рельєфу.
Таким способом можна вiднести дiлянки мiсцевостi, якi аналiзуються, до тiєї чи iншої
категорiї складностi.
Виконується це наступним чином. Освiтивши отриману фотомодель рельєфу
пучком монохроматичного свiтла, наприклад лазерним променем, в фокальнiй площинi
колiматора отримують дифракцiйну картину. Вона i буде представляти Фур'є-образ
сфотографованої дiлянки мiсцевостi.
Зафiксувавши вказаний спектр на фотоплiвцi, по ньому визначають граничну
частоту, яка буде настiльки вищою, наскiльки складнiшим буде рельєф мiсцевотi. Вiдстань
вiд центру Фур'є-образу до крайньої точки спектру, що характеризує граничну частоту, буде
необхідним критерiєм для визначення складностi рельєфу. Вимiряти цю вiдстань можна
лiнiйкою чи на компараторi. Наявнiсть тих чи iнших форм рельєфу оцiнюється значенням
оптичної щiльностi Фур'є-образу на вiдповiднiй частотi, тобто на частотi, що
характеризує цю форму.