Page 33 - 4

Бiльш точно особливостi рельєфу будуть характеризувати не значення оптичної
щiльностi, а її перепади, які можна визначити з допомогою денситометра чи
мікрофотометра. Вiдстань вiд центру Фур'є-образу до крайньої точки спектру, що
характеризує граничну частоту, буде критерiєм для визначення складностi рельєфу.
Вимiряти цю вiдстань можна лiнiйкою чи на компараторi. Наявнiсть тих чи iнших форм
рельєфу оцiнюється значенням оптичної щiльностi Фур'є-образу на вiдповiднiй частотi,
тобто на частотi, що характеризує дану форму.
Для визначення пересiченостi рельєфу можна скористатися формулою дифракцiї

 = f/T, (3.63)

де  - вiдстань вiд центра спектра до точки з заданою частотою;  - довжина хвилi свiтла
(лазерного пучка); f - фокусна вiдстань колiматора; T=1/ - перiод регулярної структури, яка
характеризує пересiченiсть рельєфу; - частота.
Таким чином, вимiрюючи відстань на фотоплiвцi з зображенням спектру Фур’є від
центру Фур’є-образу до точки з певним значенням оптичної щільності, визначають наявність
заданих форм рельєфу на ділянці поверхні, яка аналізується. Крім того, за створеними
Фур’є-образами простежується анізотропія рельєфу, яка проявляється в різній оптичній
щільності в певних напрямках на однаковій відстані від центра спектра. Приведений спосіб є
аналоговим розв’язком задачі, аналітичний розв’язок якої приведено в попередніх
підрозділах.

3.11. Отримання структурних лiнiй рельєфу iнструментальним методом

Як було сказано в [23-31], структурнi лiнiї рельєфу можуть бути отриманi за даними
ЦМР шляхом просторового дифиренцiювання або шляхом обчислення згортки функцiї, що
виражає дану поверхню з функцiями масками, а також деякими iншими методами. Було б
доцiльно розв'язати дану задачу iнструментально, тобто аналоговим методом.
Оскiльки структурнi лiнiї отримуються в результатi виявлення положення точок,
пiдозрiлих на екстремум, то в приладi обов’язковим вузлом повинен бути диференцiюючий
пристрiй. Структурнi лiнiї будь-якого типу можуть бути визначенi, якщо в результатi
сканування стереоскопiчної моделi за профiлями, вiдзначити положення точок, в яких
перша похiдна дорiвнює нулю, або не iснує. На профiлi це будуть точки перегинiв,
екстремумiв, а також точки, розташовані на горизонтальних дiлянках, останні повинні
виключатись з даного процесу. Пiсля з'єднання вiдповiдних точок сумiжних профiлiв можна
отримати структурнi лiнiї.
Для здiйснення цієї iдеї найбiльш пiдходить диференцiальний фототрансформатор.
Його доповнють диференцiюючою ланкою, наприклад, тахогенератором. Потiм вказану
ланку необхiдно зв'язати з лiчильником координат, якi б автоматично фiксували
положення характерних точок всiх профiлiв i всiєї поверхнi стереопари, яку
дослiджують. Можна також фiксувати положення цих точок на фотоматерiалi при нульових
або близьких до нуля показах тахогенератора, тобто на тих дiлянках стереомоделi, де не
змiнюється висота проецiювання. Отже, в результатi сканування стереомоделi на
фотоматерiалi отримують структурнi лiнiї рельєфу.
Якщо в приладi є лiчильники координат, покази яких можна записати i видати на
друк, то при нульових показах тахогенератора реєструються кординати з тих лiчильникiв.
При цьому структурнi лiнiї отримують у виглядi цифрової моделi, заданої плановими
координатами.