Page 51 - 39
P. 51

розпiзнавання    локальних    форм  рельєфу.  Тут  будуть
                  розглянутi,             головним           чином,          особливостi,                   що
                  стосуються  обертання  образу,  представленого  вектором
                  ознак x i (4.19), для  його бiльш  надiйного  порiвняння
                  з    еталоном    z e,        теж        представленим  вiдповiдним
                  вектором  ознак.  Для  цього  необхiдно  знайти  мiнiмальну
                  евклiдову  вiдстань  D i  чи  максимальне  значення  функцiї
                  розв'язку  D i   мiж цими образами.
                      Внаслiдок  того,  що  форми  рельєфу  можуть  бути  по-
                  рiзному    орiєнтованi  одна  вiдносно  одної  i,  отже,
                  вiдносно  осей    геодезичних    координаат,  слiд  для
                  кожного порiвняння обчислювати евклiдовi  вiдстанi  мiж
                  вiдповiдними  образами  стiльки  разів,  скiльки  елементiв
                  у векторi  ознак, що характеризує вказанi образи.  При
                  цьому  вектор  ознк  еталона  залишається нерухомим, а
                  вектор ознак образу, який  розпiзнається,  повертається
                  поелементно  на  величину    вiдстанi    мiж    сусiднiми
                  елементами, тобто ознаками.
                      Практично  цей  процес  полягає  в    наступному.    За
                  цифровою  моделлю, представленою висотами в перехрестях
                  сiтки  квадратiв  чи  прямокутникiв, створюють вектори
                  ознак x
                                                 x   11  x 12  ...  x 
                                                                    1
                                                                    m
                                                                     
                                                 x     x     ...  x  m
                           x         x i j ( , )   21  22        2   ,             (4.24)
                                                 ...   ...  ...   ...  
                                                                     
                                                 x    x     ...  x 
                                                  n1    n2          nm

                  де  m  -  ознаки;  n  -  об’єкти,  тобто  зображення    рельєфу
                  мiсцевостi,    що  розпiзнається    в    певному    вiкнi.    В
                  нашiй      задачi        об’єкти,        що  класифiкуються,
                  представляють  собою  матрицю  B(i,j).  Тому  замiсть
                  матрицi  x,  створюється  трьохвимiрний  масив  P(i,j,k).  В
                  ньому  i,j  -  плоскi  координати  центра  вiкна,  в  якому
                  розташований образ, що  розпiзнається, k - вектор ознак
                  створюваного образу.
                      Для  спрощення  процесу  програмування  в  масивi  Р
                  вуктор  ознак    подають  збiльшеним  вдвоє,  тобто  за
                  останньою  ознакою  знову  записують першу, другу i т.
                  д.,  до  останньої.  Використаний  прийом    подiбний  до
                  того,        що       використовується               в      алгоритмi           швидкого
                  перетворення    Фур’є,  коли  масив,  що  аналiзується,
                  записується двiчi.
                     Обчислення  евклiдових  вiдстаней  мiж  еталоном  чи
                  центром кластера і решти образами x i  ведеться п раз для
   46   47   48   49   50   51   52   53   54   55   56