Page 51 - 39

розпiзнавання локальних форм рельєфу. Тут будуть
розглянутi, головним чином, особливостi, що
стосуються обертання образу, представленого вектором
ознак x i (4.19), для його бiльш надiйного порiвняння
з еталоном z e, теж представленим вiдповiдним
вектором ознак. Для цього необхiдно знайти мiнiмальну
евклiдову вiдстань D i чи максимальне значення функцiї
розв'язку D i мiж цими образами.
Внаслiдок того, що форми рельєфу можуть бути по-
рiзному орiєнтованi одна вiдносно одної i, отже,
вiдносно осей геодезичних координаат, слiд для
кожного порiвняння обчислювати евклiдовi вiдстанi мiж
вiдповiдними образами стiльки разів, скiльки елементiв
у векторi ознак, що характеризує вказанi образи. При
цьому вектор ознк еталона залишається нерухомим, а
вектор ознак образу, який розпiзнається, повертається
поелементно на величину вiдстанi мiж сусiднiми
елементами, тобто ознаками.
Практично цей процес полягає в наступному. За
цифровою моделлю, представленою висотами в перехрестях
сiтки квадратiв чи прямокутникiв, створюють вектори
ознак x
x  11 x 12 ... x 
1
m
 
x x ... x m
x  x i j ( , )  21 22 2 , (4.24)
 ... ... ... ... 
 
x  x ... x 
n1 n2 nm

де m - ознаки; n - об’єкти, тобто зображення рельєфу
мiсцевостi, що розпiзнається в певному вiкнi. В
нашiй задачi об’єкти, що класифiкуються,
представляють собою матрицю B(i,j). Тому замiсть
матрицi x, створюється трьохвимiрний масив P(i,j,k). В
ньому i,j - плоскi координати центра вiкна, в якому
розташований образ, що розпiзнається, k - вектор ознак
створюваного образу.
Для спрощення процесу програмування в масивi Р
вуктор ознак подають збiльшеним вдвоє, тобто за
останньою ознакою знову записують першу, другу i т.
д., до останньої. Використаний прийом подiбний до
того, що використовується в алгоритмi швидкого
перетворення Фур’є, коли масив, що аналiзується,
записується двiчi.
Обчислення евклiдових вiдстаней мiж еталоном чи
центром кластера і решти образами x i ведеться п раз для