Page 49 - 39
P. 49

Вiдстанi мiж групами на будь-якому рiвнi подiбностi
                  можна  взяти  тi  ж,  що  використовувались  для  їх
                  розпiзнавання.  Це  може  бути    використана  ранiше
                  евклiдова           вiдстань          мiж      векторами               ознак,             що
                  характеризують  вiдповiднi  образи.  Отже  кластеризацiя
                  форм  рельєфу  буде    полягати  в  розробцi  процедур  для
                  групування  форм  земної  поверхнi,  якi    мають  спiльнi
                  характернi властивостi.
                      Експериментальнi    дослiдження    проводились    на
                  дiлянцi  рельєфу,  поданого  у  виглядi  цифрової  моделi,
                  яку    використовували  в  попереднiх  пiдроздiлах.  В
                  кожному  вiкнi  розмiром  40  x  40    м.    був  побудований
                  образ,  що  складався  з  восьмивимiрного  вектора  ознак.
                  Ознаками,  як  i  ранiш,  служили  крутизни  схилiв  з
                  центральної  точки    вiкна    на  крайнi  точки  по  радiусах
                  векторах через 45 градусiв.
                    Цифрова           модель        взятого          фрагменту          рельєфу          була
                  представлена  в    комп'ютерi  у  виглядi  трьохвимiрного
                  масиву P(i,j,k), де i,j - плоскi координати центральної
                  точки  образу,  к  =  1,  2,  ...  -  індекс  вектора    ознак,
                  що характеризує образ з центром i,j.
                         Суть  експерименту  полягала  в  групуваннi  образiв
                  бiля  центру    кластера,  яким  вибрано  вiзуально  хребет,
                  улоговину  i  пагорб.  Отже,    еталонами  або  центрами
                  кластерiв були взятi образи z 1, z 2, z 3, що  зображенi у
                  вiкнах з центрами, вiдзначеними на рис.4.6.
                      Використовуючи масив P, на  наступному  етапi  були
                  отриманi  кластери.  Цi  групи  образiв  створенi  навколо
                  рiзних    центрiв    чи    еталонiв  за  принципом  мiнiмуму
                  евклiдової вiдстанi  d i  мiж  образом,  що представляє
                  центр кластера z e i всiма іншими образами x i


                                d              x    z                    (4.23)
                                           i      i    e
                      В  приведених  таблицях  даються    вiдстанi    d i,    по
                  яких  формуються вiдповiднi кластери.
                    Аналiзуючи             данi,         представленi              в      таблицях,           i
                  зображення  рельєфу  на  рис. 2.2 видно, що кластеризацiя
                  рельєфу  по    вибраних  еталонах  має  мiсце  у  всiх  трьох
                  випадках.    В    таблицi  4.4,    судячи    з  мiнiмальної
                  вiдстанi  d i,  до  улоговини,  взятої  еталоном,  дуже
                  близька         улоговина,            що      проходить           через        точки        з
                  координатами  9,3;  9,5;  9,7. Першою взята координата по
                  вертикалi, а  другою  по  горизонталi.
                     Образ,  який  взято  еталоном,  представляє  собою
                  середину  улоговини,  тому  в  таблицi  вiдзначено,  що
                  улоговиною  є  й  сумiжнi  образи.  Крiм    вказаних    двох
   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54