Page 50 - 39

улоговин, видiлились ще двi - одна у верхнiй частинi
дiлянки, а друга в нижнiй. Однак улоговина у верхнiй
частинi дiлянки не дуже подiбна до улоговини-еталона,
оскiльки евклiдовi вiдстанi знаходяться в межах 1,8 -
1,9, тобто значно бiльшi, нiж вiдповiднi вiдстанi в
iнших улоговинах. Найбiльш вiддаленi вiд прийнятого
еталона улоговини є хребти. Вони є такими образами,
для яких евклiдова вiдстань становить бiльше трьох.
Наприклад, образи, для яких центри розмiщенi в точках
11,3; 11,5; 11,7; 11,9.
В додатку таблицi 4.5 приведенi вiдстанi до образу,
що представляє хребет, до решти образiв. Данi цiєї
таблицi є майже повною протилежнiстю до даних,
приведених в таблицi 4.4. На дiлянцi виділились хребти,
що проходять в горизонтальному напрямку. Їх
протилежнiстю є улоговини, для яких d i досягає
величини бiльше 4.
В додатку таблицi 4.6 приведенi d i для еталону, що
представляє вершину-пагорб до решти образiв.
Вiдзначимо, що на дiлянцi, яка взята для аналiзу (див.
рис. 2.2), крiм еталона бiльше пагорбiв немає.
Найбiльш близькими до вершини-еталона є iншi
пiдвищення рельєфу, наприклад, хребти. Однак
евклiдовi вiдстанi в цьому випадку становлять 1,6 -
1,9, тобто значно бiльшi нiж при кластеризацiї цих же
образiв, коли центром кластера був прийнятий хребет.
Iєрархiчне групування форм рельєфу, як сукупностi
нерiвностей поверхнi може бути зроблене за шкалою
подiбностi i представлене вiдповiдною дендрограмою.
Приклад такої дендрограми показано на рис.4.6.
Підводячи підсумок ззначимо, що виконанi
дослiдження показали можливiсть кластеризацiї окремих
форм рельєфу. При цьому в експериментах не
враховувалось орiєнтування образiв вiдносно осей
координат. Однак ця задача не може викликати
принципових ускладнень, хiба що ускладниться процес
програмування. Розв'язок цiєї задачi приведено нижче.

4.7. Обертання образiв

Виконаними ранiш дослiдженнями встановлено, що
найпростiше виконується розпiзнавання та класифiкацiя
форм рельєфу, якщо ознаками, що характеризують
вiдповiдний образ, взяти ухили з центральної очки
вiкна на крайнi його точки. В попереднiх пiдроздiлах
цього роздiлу були показанi можливостi автоматичного