Page 43 - 39

однакова, то iмовiрнiсть того, що вектор х належить до

класу  i, визначається виразом

P x(  )
P  i . (4.16)
i M
 P x(  k )

k1

Iмовiрнiсть того, що вектор х не належить до класу  i
буде
P x(  i )
1  P i  1  M . (4.17)
 P x(  k )

k  1

Функцiя розв’язку чи дискримiнантна функцiя d(x)
вiдносить х до одного з М класiв. Оптимальною буде така
0
d (х), яка дає найменшу iмовiрнiсть помилки для всiх х.
Вона вiдносить вектор х до класу  i, якщо

P x(  )  P x(  ), . (4.18)
i j j i

Процес прийняття рiшень в розпiзнаваннi образiв
розглядають як задачу статистичного характеру.
Вважається, що система розпiзнавання допускає похибку в
тому випадку, коли вона вiдносить до класу Б об’єкт,
що належить чи вiдноситься до класу А. I кращою
вважається та система розпiзнавання, яка має меншу
iмовiрнiсть допустити похибку. Мiнiмальне значення
функцiй розв’язку, тобто максимальне негативне
значення характеризує протилежнiсть образу, що
розпiзнається, з вiдповiдним еталоном. Наприклад, для
пагорба протилежною буде яма, для хребта - улоговина i
т. д.
Виконанi експериментальнi дослiдження з
розпiзнавання та класифiкацiї дiлянок рельєфу
мiсцевостi пiдтвердили як правильнiсть системи
датчика, тобто вибраного вектора ознак, так i системи
класифiкатора, тобто вибраної функцiї розв’язку та
методики обчислень. Однак при їх виконаннi виникли
додатковi проблеми, наприклад, задача вибору
початкової ширини вiкна. На наш погляд її можна
розв’язати методом кореляцiйного або спектрального
аналiзу. Вибравши початкову ширину вiкна у