Page 41 - 39
P. 41

Дана  мiра  подiбностi  досягає  максимального  значення,
                  коли    напрямки  векторiв  X  i  Z  спiвпадають.  Цiєю
                  функцiєю    рекомендується    користуватись,  коли  групи
                  об’єктiв           мають        тенденцiю            розташовуватись               вздовж
                  головних осей.
                      Спочатку  як  еталони  видiлимо  чотири  форми  рельєфу,
                  що    вважаються  основними:  хребет,  улоговину,  пагорб  i
                  яму. Кожен з цих прийнятих еталонiв має свої характернi
                  ознаки,  якi  добре  проглядаються  i  на    мiсцевостi  i  на
                  картi  з  рельєфом,  представленим  горизонталями.  Однак
                  для  машинної  класифiкацiї  необхiднi  ознаки  у  виглядi
                  числових               характеристик.              Якщо       рельєф         мiсцевостi
                  представлений    висотами    в    перехрестях  прямокутної
                  сiтки,  то  для  його  аналiзу  необхiдно  невеликим  вiкном
                  продивитись всю площу, яку аналiзують. Кожна з вказаних
                  чотирьох    основних  форм  рельєфу  має  яскраво  виражену
                  вiсь  або  точку  симетрiї.  Цi  точки  чи  осi  симетрiї
                  знаходяться  на  структурних  лiнiях  рельєфу.    Методика
                  визначення  положення  структурних  лiнiй    приведена    в
                  попередньому роздiлi.
                      Вiд осi симетрiї чи вiд точки симетрiї в  кожнiй  з
                  вказаних    чотирьох    форм    рельєфу    простягнутi    пiд
                  тим    чи    iншим    кутом    нахилу  поверхнi.  Отже,  є
                  можливiсть  сканувати  не  всю  поверхню  за  лiнiйками    чи
                  за  стовпчиками,  а  за  структурними  лiнiями.    Ознаками,
                  що    характеризують  кожен  з  чотирьох  образiв,  будемо
                  вважати нахили з  центральної  точки вiкна  на  крайнi
                  вiсiм    точок,    як    було    показано    в      попередньому
                  пiдроздiлi.
                      Будемо  розглядати  образи,  що  включають  вiсiм  ознак
                  ухилiв    вздовж  радiусiв-векторiв з центральної точки у
                  всiх  напрямках  через  45  градусiв. Початковий напрямок
                  вибраний  довiльно,  але  для  певного    впорядкування
                  бажано  його  вибирати  таким    чином,    щоб    вiн    був    в
                  напрямку  пiдвищення  структурної  лiнiї,  якщо  воно
                  спостерігається.    Наступнi  ухили    у  векторi  ознак
                  беруться  за    ходом    годинникової    стрiлки.    Якщо
                  вздовж  структурної  лiнiї  хребта чи улоговини є значний
                  нахил,    то    їх  будемо  називати  нахиленим  хребтом  чи
                  нахиленою улоговиною.  В  таблицi 4.1 приведенi ознаки
                  для шести еталонних форм рельєфу.
                      При  порiвняннi  дiлянки  мiсцевостi,  яку  розпiзнають
                  з  еталоном    пагорба  чи  ями  округлих  форм,  початок
                  відбору    ознак    особливої    ролi    не  вiдiграє,  а  при
                  розпiзнаваннi  iнших  форм  необхiдно,  щоб  вiдповiднi
                  ознаки  образу,  що  розпiзнається,  i  еталону  спiвпадали.
   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46