Page 101 - 36
P. 101

Треба мати на увазі, що якщо опір обмоток визначений в холодному стані,
                  то його треба звести до робочої температури обмоток машини, тобто до темпе-
                  ратури 75° С, за формулою
                                                                                               
                                                                            R     R  1 [  б (75  и  )]    (Ом),
                                                                              75    и 1            1
                                                                                                         (9.10)

                  де       R – опір обмоток при температурі 75° С, Ом;
                           75
                         R –- опір обмоток при температурі и , Ом;
                           и                                         1
                            1
                           б –- температурний коефіцієнт, для міді б = 0,004;
                          и –- температура, при якій виміряний опір обмоток,  град.
                           1
                         Електричні втрати в щіткових контактах визначають за формулою
                                                                   P   U щ І я   (Вт),                                    (9.11)
                                                           щ
                  де        U  щ  –-  перехідний  спад  напруги  на  щітках.  Його  вважають  постійним  і

                                 беруть  для  вугільних  і  графітових  щіток  рівним  2  В,  для  метало-
                                 графічних щіток 0,6 В;
                              І я –  струм якоря, А.
                         Як видно з формул (9.7), (9.8), (9.9) і (9.11), втрати в міді і в щітковому
                  контакті залежать від струму якоря, тобто від навантаження, тому їх називають
                  змінними втратами.

                         9.4 Додаткові втрати
                         Додаткові втрати в машинах постійного струму складаються з втрат у ста-
                  лі полюсних наконечників, обумовлених пульсацією основного магнітного по-

                  току  внаслідок  зубчастості  якоря,  втрат  у  сталі  якоря  внаслідок  спотворення
                  основного  магнітного  поля  реакцією  якоря,  втрат  від  вихрових  струмів  у  міді
                  обмоток, якщо обмотка виконана з проводів великого перерізу, втрат, зв'язаних
                  з комутацією струму, і неврахованих втрат.
                         У машинах безкомпенсаційної обмотки величину додаткових втрат беруть
                  рівною 1% корисної потужності для генераторів або 1% підводжуваної потуж-
                  ності для двигунів. У машинах з компенсаційною обмоткою величину цих втрат
                  беруть рівною 0,5% Р н .

                         9.5 Коефіцієнт корисної дії   машин постійного струму

                         Розподіл енергії в машині постійного струму зображують на енергетичній
                  діаграмі. Розглянемо енергетичні діаграми для генератора (рис. 9.1,а) і двигуна
                  (рис. 9.1, б).
                             До генератора від первинного двигуна підводять через пасову або іншу
                  передачу  механічну  енергію  Р 1  =Мω. Частина цієї енергії витрачається на по-
                  криття втрат у сталі   Р СТ=Р Г + Р ВХ (9.4), частина енергії йде на покриття механі-
                  чних втрат  Р мех  , частина на втрати в міді обмоток якоря і збудження   Р м, на
                  втрати  в  щітковому  контакті  і  додаткові  втрати.  Потужність,  що  залишилась,
                  називають електричною, корисною потужністю генератора Р 2=UI, яку він віддає
                  в мережу. Величину цієї потужності зазначають на заводському щитку генера-
   96   97   98   99   100   101   102   103   104