Page 42 - 346_

залежний, підвладний випадковості, все ж я вільний для себе,
те й інше властиве особі”. (Гегель Г.-В.-Ф.Философия права.
М., 1990. с. 395.).
Детермінованність і залежність у мистецтві не одне і те
саме. Детермінізм (від лат. determinatus – визначений). Він
означає причинну залежність в якій взаємопов’язані явища
мають власну логіку послідовної підпорядкованності.
Відбувається це через особистісні рівні таланту, людську
волю вираження. І тому залежність дає відповідь на те, через
які саме інституції і в який спосіб стосовно конкретної
особистості митця здійснювався зовнішній вплив.
Отже, в детермінізмі є свобода, а в свободі є детермінізм.
В питанні розуміння свободи в мистецтві, то необхідно
виділити такі аспекти:
а) настільки вільно митцеві вдається бути господарем
власного таланту, давати йому простір виявитися, який може
бути неприйнятим, грубим, жорстким, егоїстично
корисливим;
б) сутність існування мистецтва завжди є для митця
автономною від буденності життя, бо мистецтво народжується
вільною його уявою або реальністю, що вплинула на нього;
в) мистецтвоь – символ та ідеал свободи.
Свобода і не свобода в мистецтві поруч. Свобода вибору
митця і власних переконань, з одного боку, але неволя
морального імперативу, з другого. Є поклик таланту і
сумління, є безкомпромісність перед усвідомленням
історичної істини і справедливості, бо справжнє мистецтво –
це продовження переконань митця, втілення притаманних
йому думок і дій.
Важливе місце в мистецтві займає – його ідеологізація.
Ідеологія аж ніяк не залишається поза увагою в ідеологічно
наповненій атмосфері боротьби. Історичний момент і дух
епохи стає вирішальним фактором, який визначає буття
мистецтва, його місце у загальному світосприйманні. В цьому
випадку особливого значення набуває громадянська позиція
митця та совість мистецтва, суб’єктивне бачення явищ
відповідно до індивідуальності художника, але з розумінням
об’єктивних загальнолюдських процесів.

40