Page 40 - 346_
P. 40

як і раніше, а можливо ще з більшою силою активізується в
                            естетичній свідомості і життєтворчості.
                                  Кожен  історичний  період  у  мистецтві  народжує  нові
                            фарби  світосприймання,  нові  інтонації  поетичного  голосу  і
                            думки,  нові  драми  перехідності  і  змін,  що  обов’язково
                            проходять через долі і психологію особистостей. Властивість
                            мистецтва залишатись в новому світобаченні не порушується
                            від того, звернений його погляд до історії минулого, чи воно
                            дістає  футуристичне  спрямування.  Майбутнє  прозоріше
                            бачиться  через  пройдені  суспільством  віки,  до  того  ж
                            осмислюється  щоразу  своєрідно.  Тому-то  вся  історія
                            художнього  самовідображення  й  естетичної  самосвідомості-
                            незмінне освоєння та утвердження нового, що не вкладається
                            в існуючий стандарт.
                                  Важливо звернути увагу на те, що поряд з усвідомленням
                            необхідності  нового  в  мистецтві,  а  також  відчуття  потреби
                            життєдіяння  в  ньому  завжди  і  нерозривно  було  присутнє
                            поняття сумніву по відношенню як і до нового мистецтва, так
                            і до старого. Лесь Курбас висловив міркування, які найбільше
                            виражають  загальну  тогочасну  тональність  щодо  розуміння
                            буття і подальшої долі мистецтва, відмови від старого, а не від
                            мистецтва взагалі. Для нас писав він, хто відчув цю трагедію
                            переломної  години  в  мистецькій  свідомості  і  сприйманні
                            людства,  для  нас,  хто  встиг  вжитися  “в  переломи  ліній
                            Делоне,  вслухатися  в  дивний  геній  Чюрльоніса,  дати  себе
                            пірвати  вихорам  Скрябіна,  відчути  трагічні  удари  молота
                            Маяковського,-для  нас  вже  ясно,  що  поминки  мистецтву
                            рішуче  не  впору”.  Потрібно  знайти  себе  в  оновленні  і
                            відреченні від старого, “що вже почало нам ставати чужим....”.
                            “Ми стоїмо напередодні повстання такого високого і живого
                            мистецтва, якому по силі рівного ще не було”. (Курбас Л.С.
                            Березіль: із творчої спадщини. К., 1988. с. 341.)
                                  Мистецтво  в  різні  історичні  періоди  потрапляє  в
                            найнесприятливіші умови меркантильності, втрачає щирість і
                            самовизначенність  духу.  Про  це  написали  такі  видатні
                            мислителі як Ж.-Ж.Руссо, І.Кант,  І.Морріс, М.Бердяєв та ін.
                            Але  завжди  мистецтво  находило  вихід  завдяки  високому
                            рівню  свідомості  людини,  яка  є  визначальною  у  його


                                                            38
   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45