Page 7 - 34
P. 7

вали з радіусами Землі чи Сонця, то у ХVІІІ столітті для характеристики масш-
               табів Всесвіту уже використовується астрономічна одиниця (1 а. од. = 149 600

               000 км, що дорівнює середній відстані від Землі до Сонця), а Гершель для оцін-
               ки відстані від Землі до зір ввів одиницю  – світловий рік – відстань, яку світло

               проходить  за  1  рік,  рухаючись  зі  швидкістю  300  000  км/с,  тобто  1  св.  р.  =
                        12
               9,4610  км   = 63271 а. од. Оскільки масштаби досліджень Всесвіту і далі зрос-
               тали, в другій половині ХІХ століття в астрономії ввели нову одиницю визна-

               чення відстані – парсек, (пк), – відстань, з якої радіус земної орбіти видно під

               кутом в 1˝ і таким чином
                                     13
                     1 пк = 3,0910  км = 3,26 св. р.
                     В даний час відстані до об’єктів дослідження у Всесвіті визначаються кі-

               лопарсеками (1 кпк = 1000 пк) і мегапарсеками (1 Мпк = 1 000 000 пк).
                     Визначними сучасними відкриттями в астрономії стали дослідження аме-

               риканських вчених Шеплі і Хаббла. Шеплі в 1918 р. довів, що Сонце і Сонячна
               система знаходяться на окраїні нашої Галактики, а не в її центрі, а Едвін Хаббл

               встановив (1924 р.) , що крім нашої Галактики  у Всесвіті існують інші, а в 1929

               р. довів, що світ Галактик невпинно розширюється, і наша Галактика є тільки
               однією з складових Всесвіту.

                     Новим поштовхом в розвитку астрономічної науки стали запуски штучних

               супутників  Землі  (1957  р.),  перші  польоти  людини  в  Космос  (1961  р.),  перші
               відвідини  людиною  іншого  небесного  тіла  (1969  р.).  Все  це  дало  можливість

               безпосередньо досліджувати планети сонячної системи, проводити дослідження
               за її межами.

                     Аналізуючи  розвиток  астрономії,  бачимо,  що  людський  розум  виявився

               здатним розкрити таємниці далеких зір і галактик, пояснити їх будову, розви-
               ток і переміщення в просторі. В той же час викликає подив і важко піддається

               поясненню  точність і взаємозв’язок між окремими параметрами та елемента-
               ми в природі і Всесвіті. Дійсно, якби нахил осі обертання Землі до площини

               екліптики був  інший,  змінився би  клімат  Землі  і  став би менш  сприятливим

               для життя; атмосфера Землі складається з таких газів і в такому співвідношен-
               ні, яке найкраще сприяє існуванню життя. Таких прикладів накопичується ба-

               гато,  і  вони  свідчать,  що  можливості  сучасної  науки  не  безмежні,  і  питання

               про походження світу та життя на сьогоднішній день є актуальним  і до кінця
               ще не розкрите.




                                                               7
   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12