Page 6 - 34

результати були настільки точними, що в Стародавньому Китаї за 2 тис. років
до нашої ери вже вміли прогнозувати сонячні та місячні затемнення. Певний

вплив на розвиток астрономії в стародавні часи мала і астрологія – псевдонаука,
яка за положеннями світил на небі намагається прогнозувати долі людей чи

країн. Позитивний вплив астрології на астрономію полягає в тому, що для аст-
рологічних прогнозів необхідні знання про рух планет серед зір і прогнозуван-

ня положень планет в майбутньому, а це потребувало розробки теорії руху пла-

нет і зір на основі спостережень за їх видимим положенням.
Для пояснення видимого руху планет видатний грецький вчений Гіпарх (ІІ

ст. до н.е.) розробив геометричну теорію епіциклів, на основі якої видатний

вчений Птолемей (ІІ ст. н. е.) створив геоцентричну систему світу.
Суть цієї системи полягала в тому, що в центрі світу знаходилась Земля, а

інші небесні тіла рухались довкола неї по колах. Птолемеєві вдалося на основі

створеної системи світу передбачити і розрахувати положення планет на десят-
ки років наперед.

Визначальною для астрономії була публікація у 1543 році польським аст-
рономом Миколою Коперніком праці “Про обертання небесних сфер”, в якій

він виклав свій погляд на будову світу. Ця система світу одержала назву геліо-

центричної. У відповідності з запропонованою моделлю в центрі світу знахо-
диться Сонце, а всі планети, в тому числі і Земля, обертаються навколо Сонця

по колових орбітах. Копернік вперше правильно розташував планети відносно
Сонця в міру збільшення їх відстані, пояснив особливості руху планет. Підтве-

рдженням правильності геліоцентричної теорії світу Коперніка можна вважати

закони руху планет, відкриті Йоганом Кеплером (1571-1630), закон всесвітньо-
го тяжіння Ісаака Ньютона (1643-1727), відкриття супутників Юпітера, фаз Ве-

нери, зроблених відомим італійським вченим Галілео Галілеєм (1563-1642). Та-

ким чином, вчення Коперніка стало початком нового періоду в розвитку астро-
номії, який продовжувався до ХІХ століття.

Нові значні успіхи в розвитку астрономії пов’язані з відкриттям в середині
ХІХ століття німецькими вченими Кіргхофом і Бунзеном спектрального аналі-

зу, що дала можливість астрономам вивчати фізичну природу небесних тіл і по-

служило основою для розвитку нового напрямку в астрономії – астрофізики.
Відкриття спектрального аналізу, а за ним фотографії, радіоастрономії і рентге-

нівської астрономії (середина ХХ ст.) дали змогу значно розширити масштаби
досліджень Всесвіту. Так, якщо за часів Кеплера відстані в астрономії порівню-

6