Page 48 - 34

стань збільшується, тоді як у східній півкулі, де 180   A 360  sin A  0 і
 z  0, що свідчить про зменшення зенітної відстані світил.

Якщо в своєму добовому русі світило не перетинає площину першого вер-

тикала, (   ), то швидкість  такого світила досягає максимуму в момент
z
елонгації, оскільки в точках елонгації паралактичний кут q досягає максимуму

(90 або 270), і світило рухається в площині вертикала спостереження.

Таким чином, з аналізу встановлюємо, що в меридіані зенітна відстань сві-

тила не змінюється, і воно рухається паралельно до площини горизонту, а в
першому вертикалі і в точках елонгації ці зміни максимальні. Що стосується рі-

вномірності змін зенітної відстані світил, то формули (3.50) дають змогу вста-

новити цю характеристику руху зірок за величиною прискорення a . Аналіз
z
(3.50) і рисунка 25 показує, що прискорення a буде відсутнім a z   0 , коли
z

зірка проходить перший вертикал (  0A  або 270 і cos A  0), або в точках

q
елонгації, де паралактичний кут 90q  і cos  У всіх інших випадках зміна
. 0
зенітної відстані відбувається з прискоренням, яке досягає максимуму в мериді-
ані, де азимут A   0 або 180º і cos A  1, причому в південній частині меридіа-

ну прискорення більші за величиною.
Дослідимо тепер, як змінюються азимути світил. З формул (3.43) і рис. 26

бачимо, що швидкість зміни азимутів  зменшується із зменшенням зенітної
A
відстані зірки z , і як це видно з рисунку 26, збільшується амплітуда зміни 
A
при зменшенні .z
Аналіз графіків показує, що при належному значенні зенітної відстані z

(наприклад, z 20  40) існують і в західній, і в східній півкулі вертикали, на

яких швидкість зміни азимута  A   0 (наприклад, при  20z , це будуть вер-

тикали з азимутами 118A  або  242A ).

47