Page 49 - 34

Рисунок 26 – Графіки зміни  азимутів світу
A

Формула (3.43) показує, що швидкість зміни азимутів є функцією також і
схилення зірки  , і при наближенні до полюсів небесної сфери, тобто при збі-

льшенні схилення швидкість, зміни азимута  зменшується і, якщо зірка зна-
A
ходилась би строго на місці полюсів небесної сфери, то вона була б нерухомою.
Аналіз формули (3.51) дає змогу зробити висновок, що прискорення зміни

азимута a мають синусоїдальний вигляд, оскільки залежать від sin . A
A
Це означає, що в меридіанах, де A 0  180, , прискорення a A  0 і досяга-

ють максимуму у вертикалах, азимути яких близькі до 45, 135, 225 і 315.

Особливістю зміни прискорень a є те, що в першій і третій чверті
A
( 0  A  90  180,   A  702 ) вони мають від’ємний знак, а в другій і четвертій

четвертях (азимути 90   A 180  i 270   A  360 ) вони додатні. Перехід

прискорення a через 0 відбувається в районі площини першого вертикала
A
( 90A  270, ).

Всі ці особливості видимого руху зірок по небесній сфері застосовуються в
геодезичній астрономії як при дослідженнях астрономічних теодолітів, так і

при підготовці ефемерид для спостережень зірок в різноманітних методах ви-

значення широт, довгот і азимутів.

48