Page 191 - 2585

матеріалу з боку океанів;
- є випадки, коли в древніх зледеніннях лід просувався з
боку океану;
- безперечне існування в давнину зв’язків між
континетами, по яким мігрували фауна і флора;
- встановлена мала товщина осадочного покриву на дні
океанів. За розрахунками, океани існують з початку мезозою.
Однак в цій групі гіпотез диференціації зустрічаються і
суттєві труднощі, які викликають інші гіпотези, згідно з якими
кора океанічного типу вважається первинною. Поступово
відбувається переробка цієї кори в кору континентального
типу за рахунок поступлення речовини з надр Землі. Таким
чином, перехідним етапом і є геосинклінальний етап розвитку
кори (Магніцкий, 1958; Павловський, 1953; Wilson, 1959).
При використанні гіпотез розростання океанів труднощі
полягають в неможливості пояснення, де до утворення океанів
була вода. З одного боку, коли океанічні впадини були
відсутні, вода покривала би Землю шаром в 3-3,5 км. З іншого
боку, немає жодних підстав вважати, що величезні маси води
8
виділилися, починаючи з мезозою, тобто за 210 років, у той
час як за попередні мільярди років виділилася лише дуже мала
кількість води (хоча за цей же час по всій Землі виділилася з її
надр потужна континентальна кора). Між тим гіпотези
розростання континентів вирішують цю проблему
елементарно просто: коли в мантії Землі вміщується 0,5%
води, як в кам’яних метеоритах, і процес виділення кори
відбувався лише у верхній мантії (до глибин 700-800 км), то,
25
порахувавши, отримуємо 0,510 г води, але континентальна
24
кора займає лише 1/3 поверхні, це складає 1,710 г води. На
24
сьогоднішній день в океанах вміщується 1,510 г води
(Виноградов, 1959).
Гіпотези розростання континентів добре узгоджуються і
3
з середнім темпом поступлення речовини з надр Землі в 2,5
9
км на рік (Тернер, Ферхуген, 1961). Це дає за 310 років всю
масу кори. Саме виділення легкої і легкоплавкої компонент з
оболонки при розігріві Землі та її підняття вверх не зустрічає
труднощів при поясненні. Навпаки, прибічники процесу
“океанізації” континентальної кори до тепер не запропонували
достатнього фізико-хімічного пояснення. Надзвичайно важко
зрозуміти, яким чином малощільна речовина кори могла
зануритися в гравітаційне поле в щільну речовину мантії. При
виділенні кори повинна була вивільнитися гравітаційна
16
2
енергія 2,610 ерг на 1 см поверхні Землі. Щоб повернути
190