Page 196 - 2585

Літосфера складена відносно холодними і жорсткими
породами, завдяки чому плити можуть рухатися по земній
поверхні, майже не зминаючись. Тверді породи мантії, які
знаходяться під літосферою, сильно нагріті і тому можуть
легко деформуватись (рис. 12.4). Вони утворюють так звану
астеносферу, по якій літосферні плити ковзають, зазнаючи
відносно малий опір. Рухаючись від зони нарощування до
зони анігіляції, плити охолоджуються і стають товщими. Саме
тут, між літосферними плитами, що занурюються і
примикають до неї зверху, знаходяться головні розломи
земної поверхні. В області цих розломів, в холодних крихких
породах плит, чужорідних для гарячої речовини мантії, що
оточує її, відбувається найбільша кількість найсильніших
землетрусів планети.

Рисунок 12.4 – Система занурення однієї плити під іншу
(за Д. Пакемом і Д. Фолві)
Системи: крайове море – острівна дуга: а – молода (10 –
40 млн.р.); б – зріла (100 – 250 млн.р.); в – деформована.
І-континент; ІІ-краєві моря; ІІІ-острівна дуга; ІV-зона
метаморфізму при низьких температурах і тисках; V- зона
метаморфізму при високих температурах і тисках.
Кора: 1 – континентальна, 2 – островодугівна, 3 –
океанічна, 4 – осади, 5 - інтрузії

195