Page 194 - 2585

Рисунок 12.2 – Утворення Червоного моря в результаті
проникнення дайки. Модель побудована за геофізичними
даними (за даними М. Ботта)

Тектоніка плит
Згідно з теорією тектоніки плит, зовнішня оболонка
Землі розділена на ряд жорстких плит, які рухаються одна
відносно до іншої. Швидкості їх відносного руху за порядком
величини складають кілька сантиметрів на рік. Хоча ці
швидкості видаються незначними, виявляється, що більша
частина всіх землетрусів (рис. 12.3), вулканічних вивержень і
процесів утворення гір можна віднести за рахунок взаємодії
між сусідніми літосферними плитами на їх границях.
Плити складені із відносно холодних порід і мають
товщину близько 100 км. Вони безперервно утворюються і
поглинаються. Поблизу серединно-океанічних хребтів, де
плити розходяться у протилежні сторони, відбувається процес
розсування океанічного дна (спредінга). У проміжках між
ними знизу піднімаються гарячі мантійні породи, які
охолоджуються, стають жорсткими і формують нові ділянки
плит. З цієї причини серединно-океанічні хребти називають
також границями нарощування плит.
Площа поверхні Землі залишається практично
постійною, тому поряд із створенням плит повинні
відбуватися і процеси їх знищення. Вони відбуваються в
районі так званих океанічних жолобів.Тут дві суміжні плити
сходяться, і одна з них заходить під іншу, опускаючись у
глибину Землі. Цей процес називається субдукцією. Тому
океанічні жолоба називають також границями знищення
(анігіляції) плит.

193