Page 190 - 2585
P. 190

причини  розвитку  кори  внутрішні  фізичні  та  фізико-хімічні
                            процеси в надрах планети, хоча не виключається і певна роль
                            зовнішніх факторів, як вторинних.
                                  Найстаріша  гіпотеза  -  контракційна.  Але  всупереч
                            неодноразовим  критичним  зауваженням  на  її  адресу,  ця
                            гіпотеза  досі  користується  певним  визнанням.  Ймовірно,  що
                            вона  найкраще  пояснює  виникнення  сил  горизонтального
                            стискування,  які  можуть  бути  причиною  виникнення
                            складчастості  та  насувів.  Але  вона  не  вирішує  основної
                            проблеми про походження двох типів кори. На сьогоднішній
                            день сама основа гіпотези – охолодження і стискування Землі
                            – відкинута. Вона неможлива енергетично, бо потребує на два
                            порядки більших втрат тепла, ніж спостерігається.
                                  Гіпотез  диференціації  досить  багато,  але  коли  не
                            торкатися  деталей,  можна  розрізнити  дві  основні  групи:
                            поступового  розростання  океанів  і  розростання  континентів.
                            Ці  дві  групи  гіпотез  визнають  в  якості  головної  ведучої
                            причини  тектонічного  розвитку  Землі  фізичні  та  фізико-
                            хімічні процеси в її надрах. Земна кора вважається такою, що
                            виділилася з надр Землі шляхом виплавлення і підняття вверх
                            найбільш  легкоплавких  і  легких  компонент  речовини
                            оболонки.
                                  Гіпотези розростання океанів виходять з уявлень, що по
                            всій Землі виділилася земна кора континентального типу. Сам
                            процес  міг  проходити  поступово,  наприклад,  шляхом
                            нарощування  на  периферії  первинних  ядер  стабілізації  за
                            рахунок  консолідації  все  нових  геосинклінальних  областей.
                            Ймовірно,  до  початку  мезозою  цей  процес  в  основному
                            завершився (а, можливо, ще раніше). У будь-якому випадку в
                            кінці  палеозою  –  на  початку  мезозою  настав  новий  етап
                            розвитку  Землі.  На  Землі  почали  утворюватися  океани
                            шляхом переробки континентальної кори в кору океанічного
                            типу, яка, таким чином, є вторинною.
                                  До цього на Землі справжніх океанів не було,  існували
                            лише  мілководні  басейни.  Цьому  відповідає  мілководний
                            характер осадочних порід на всіх континетах (Білоусов, 1962;
                            Шейман, 1959). Нерідко визнається, що молоді не всі океани,
                            а лише частина з них (Муратов, 1957; Stille, 1948).
                                  В основі цих уявлень лежать наступні геологічні дані:
                                  -  океанічні  береги  в  багатьох  випадках  обрізають  під
                            різними кутами структури континетів, які продовжуються під
                            водою океанів;
                                  -  дуже  часто  спостерігається  привнос  уламкового


                                                          189
   185   186   187   188   189   190   191   192   193   194   195