Page 4 - 235_
P. 4

6

               (100 ярдів-91,44 м; 220 ярдів=201,17 м, 440  ярдів=402,34 м.)

                     Історія  бігу  на  короткі  дистанції  починається  з  Олімпійських  ігор

               стародавності.  У  програму  перших  тринадцяти  Олімпіад  у  древній  Греції

               включався  біг  на  1  і  2  стадії.  У  техніці  бігу  і  методах  підготовки  бігунів  греки

               багато в чому передбачили наш час. Це стосуєтьея не тільки довжини дистанції (1

               стадія дорівнює  приблизно  200 м, а 2 стадіії - 400 м), але і умов старту, фінішу,

               бігу по окремих доріжках. У древній Греції була розроблена система  спеціальних

               підготовчих  і  загальнорозвиваючих  вправ спринтера.

                     У  наш  час  біг  на  короткі  дистанції  став  основою  програми  вже  перших

               легкоатлстичних змагань. На національній першості  Англії  в 1866 р. спортсмени

               змагалися в бігу на 100 і 440 ярдів.

                     Посередній результат переможця І Олімпійських ігор Т. Берка в бігу на 100 м
               (12,0) уже на наступній Олімпіаді був перевищсний В. Джервісом на одну секунду


               (11,0). На IV Олімпійських іграх 1908 р. результат у бігу на 100 м був покращений
               до 10,8, на VIII Олімпіаді — 10,6, на Х Олімпіаді— 10,3, а на XVI Олімпійських

               іграх  -  10,2.  У  1968  р.  у  Мехіко  новим  олімпійським  і  світовим  рекордом  став

               результат Д. Хайнса — 9,9.

                     Подібним же чином росли результати і у бігу на 200 і 400 м. Якщо в 1900 р.

               переможець Олімпійських ігор американець Д.Тюксбері пробіг дистанцію 200 м за

               22,2,  то  в  1968  р.  у  Мехіко  Т.  Смітом  був  показаний  фантастичний  результат  -

               19,8.  У  1900  р.  представник  США  М.  Лонг  подолав  400  м  за  49,4,  а  на

               Олімпійських  іграх  1968  р.  у  Мехіко  його  співвітчизник  Л.  Эванс  пробіг  цю

               дистанцію за 43,8 с, встановивши новий світовий і олімпійський рекорди.

                     Чудовий  стиль  бігу,  уміння  контролювати  свої  рухи,  бігти  легко  і  вільно,

               демонстрували багато американських спринтерів, у тому числі Д. Оуене, Е. Толан,

               Р.  Меткалф,  Р.  Морроу,  Т.  Сміт,  Л.  Еванс.  60-70-і  роки  нашего  сторіччя

               ознаменувалися  появою  на  світовій  спортивній  арені  талановитих  спринтерів  із

               країн Європи, Африки, Австралії, Азії. У 1960 р. на Олімпіаді в Римі американські

               бігуни  потерпіли  нищівну  поразку  на  спринтерських  дистанціях.  Переможцем  у
               бігу на 100 м став видатний бігун із ФРН А. Харі, а на 200 м італієць Л. Берутті.


                                                                6
   1   2   3   4   5   6   7   8   9