Page 12 - 201_

Лекція №2.
Спілкування як основа людської діяльності.
1. Поняття спілкування. Суспільна сутність спілкування.
2. Учасники спілкування.
3. Аспекти спілкування: суб’єктивність, реальність, нормативність.

I. Поняття спілкування

Спілкування – основа людської взаємодії з оточуючим середовищем,
пізнання світу та його розвитку.
Спілкування, те поле людської діяльності, яке забезпечує фізичний
розвиток та духовні потреби людини.
Спілкування, не той психологічний процес в якому людина розкриває свій
стан в результаті чого відбуваються певні дії.
Спілкування це: “Я” – “ТИ”, “Я” – “МИ”, “Я” – “ВОНИ”, “Я” - навколишнє
середовище, “Я” – твори мистецтва (література, живопис, архітектура та
інше), “Я” – засоби масової інформації (ЗМІ), “Я” - знаки (мова глухонімих,
автодорожні знаки, азбука морзе, знаки певного напряму наукової чи трудової
діяльності).
Спілкування – це велике мистецтво, яким потрібно володіти досконало. З
розвитком цивілізації шляхи вдосконалення спілкування не перестають
хвилювати науковців різних напрямків.
Власне, будь-яка людська дія або вчинок набувають певного морального
значення в процесі певних стосунків між людьми, тобто в процесі спілкування.
Як стверджував Л. Фейєрбах – “людська сутність є наявною тільки в
спілкуванні, в єдності людини з людиною”. Філософія Фейєрбаха в процесі
роздумів про спілкування переходить місцями до високих почуттів. “Де нема
любові, - зазначає філософ у праці “Основні положення філософії майбутнього”
- там немає й істини. Тільки той становить собою дещо, хто щось любить. Бути
нічим і нічого не любити – теж саме. Чим більше буття в людині, тим більше
вона любить, і навпаки”.
В результаті людської взаємодії, ми керуємося такими поняттями як
“спілкування”, “комунікація”, “діалог”, “монолог”. Можна виділити ще
зовнішнє та внутрішнє спілкування.
Як зазначав М. С. Каган перша відмінність між комунікацією і
спілкуванням полягає в тому, що коли комунікація у вузькому розумінні слова
є суто інформаційним процесом, тобто переданням тих чи інших повідомлень,
спілкування як таке здатне набувати й практично-матеріального, й духовно-
інформаційного, й практично-духовного, а насамперед – цілісно-людського
характеру. Друга відмінність пов’язана з першою: як передання певних
повідомлень, комунікація в принципі має однонапрямлений характер і не
передбачає саме суб’єкт – суб’єктної дії взаємодії.
Діалог є ближчою формою процесу спілкування в результаті взаємодії
двох сторін. Діалог – зустріч двох логосів, двох розумових позицій.

- 10 -